Путілін Степан Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Романович Путілін
рос. Степан Романович Путилин
Народився 1907(1907)
Верхня Мосоловка
Помер 1975(1975)
Сніжне
Громадянство Російська імперія
СРСР СРСР
Діяльність військовослужбовець
Учасник німецько-радянська війна
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «За оборону Києва»
Медаль «За оборону Києва»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Степа́н Рома́нович Путі́лін (нар. 1907 — пом. 1975) — знаний шахтар, наваловідбійник шахти № 18 тресту «Сніжнянантрацит». Герой Соціалістичної Праці (1957).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1907 року в селі Верхня Мосоловка Усманського повіту Тамбовської губернії Російської імперії (нині — Усманський район Липецької області РФ) в селянській родині.

У 1936 році разом з родиною переїхав на Донбас. Працював наваловідбійником на шахті № 18 тресту «Сніжнянантрацит».

З початком німецько-радянської війни у червні 1941 року мобілізований до війська й направлений у 113-й полк військ НКВС стрільцем. З травня по серпень 1942 року — стрілець 297-го полку внутрішніх військ НКВС, з серпня по грудень 1942 року — стрілець 222-го особливого полку військ НКВС. З грудня 1942 й до кінця війни — стрілець 79-го прикордонного загону НКВС СРСР. Член ВКП(б) з 1945 року. Демобілізований у червні 1946 року.

Після демобілізації повернувся у місто Новий Донбас Сніжнянського району Сталінської області (з 1963 року увійшло до складу міста Сніжне). Працював наваловідбійником дільниці № 4 ордена Леніна шахти № 18 імені Й. В. Сталіна тресту «Сніжнянантрацит».

Особливо відзначився в роки 5-ї п'ятирічки, коли своє п'ятирічне завдання він виконав за 3 роки і 3 місяці. Того ж, 1954, року С. Р. Путілін став ініціатором руху наваловідбійників-п'ятитисячників на своїй шахті № 18.

Вів активну громадську діяльність. Обирався депутатом Сніжнянської районної ради депутатів трудящих.

Помер у січні 1975 року.

Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1957 року «за видатні заслуги, досягнуті в справі розвитку вугільної промисловості в роки п'ятої п'ятирічни та 1956 році», Путіліну Степану Романовичу присвоєне звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Також нагороджений низкою медалей СРСР, нагрудним знаком мінвуглепрому Західних районів СРСР «Почесний шахтар» (03.11.1947). Визнавався «Найкращим наваловідбійником СРСР».

Посилання[ред. | ред. код]