Пільтенський повіт
| Пільтенський повіт | |
|---|---|
|
лат. Districtus Regii Piltensis | |
|
| |
| Столиця | Пілтене, Айзпуте |
| Країна | Герцогство Пруссія Річ Посполита Герцогство Курляндії і Семигалії |
| Регіон | Інфлянтське воєводство |
| Населення | |
| - повне | |
| Площа | |
| - повна | 4558 км² |
| Дата заснування | 10 квітня 1585 |
| Дата ліквідації | 1795 |
| Релігія | лютеранство, католицизм |
| Мови | німецька, латинська, латиська |
.png) Пільтенський повіт
| |
| Мапа Лівонії. Пільтенський повіт
| |
| |
Пільтенський повіт (лат. Districtus Regii Piltensis; нім. Kreis Pilten, пол. Powiat Piltyński, латис. Piltenes apgabals) — у 1585-1795 роках самоврядний регіон в Курляндії довкола міст Пільтен (нині Пілтене, Латвія) і Газенпот (нині Айзпуте). Адміністративний центр — Газенпот. Колишня територія Курляндського єпископства. Входив до складу Пруссії, Речі Посполитої, Курляндії-Семигалії. Керувався старостою, колегією крайових радників та пільтенським ландтагом. 1795 року анексований Росією разом із герцогством Курляндії і Семигалії. Увійшов до складу Курляндського намісництва (1795) і губернії (1796), втратив автономний статус. Ліквідований як повіт 1819 року.
Назва[ред. | ред. код]
- Пі́льтенський пові́т (лат. Districtus Piltensis / Piltinensis[1]; дан. distrikt Pilten, нім. Kreis Pilten, пол. Piltyński powiat[1], рос. Пильтенский уезд) — польська, німецька, латинська і староукраїнська назва.
- Пі́льтенський о́круг (рос. Пильтенский округ) — російська назва XVIII ст.; від дослівного перекладу Kreis — «округ», «округа».
- Пі́льтенська о́бласть (латис. Piltenes apgabals) — латиська назва.
- Пільтенська земля (пол. Piltyńska ziemia) — інша польська назва[1].
Історія[ред. | ред. код]
Пільтенський повіт утворився на землях колишнього католицького Курляндського єпископства.
У 1583 році, після смерті Магнуса, протестанти Пілтене вважали, що протестантська Данія краще захистить їх від небезпеки Контрреформації. Данія посилає війська і почається війна за спадщину Пілтене. Отримавши військову допомогу Данії, Пільтене відхилив вимогу Юрія Радзивілла про визнання польсько-литовського паравління. 29 липня 1583 року пільтенці та данці програли битві під Ембутом польським військам.
10 червня 1585 року, згідно з Кронеборгським миром, який підсумував коротку війну за Пільтенську спадщину[lv] (у 1583-1585 роках), Річ Посполита отримала ці землі від Данії[2]. Після війни за спадщину Пилтене політичний центр регіону перемістився в Айзпуте, а резиденція єпископа залишилася у Пілтене. Таким чином Пілтенський повіт був поділений на три частини. Пільтенський волоський округ був переданий герцогу Пруссії, польсько-литовському васалу; Дундагська волость стала володіння Польської Корони до 1795 року; Ембутська волость та Айзпутський волостний округ — володіння польської корони, були віддані у заставу Вільгельму Кетлеру, герцогу Курляндії.
Курляндські герцоги планували приєднати Пільтенський повіт, але 1617 року він був перетворений на автономну область, названу за резиденцією колишніх курляндських єпископів у Пільтені. Вона керувалася особливими законами — Пільтенськими статутами[2].
Під час Другої Північної війни, у 1655 році, Пільтенськй повіт був окупований шведськими військами. 1656 року герцог Яків Кеттлер уклав унію із Пільтенським повітом, але 1717 року останній знову унезалежнився від герцогства[2].
1795 року Пільтенський повіт було анексовано Росію разом із Курляндією і Семигалією[2].
1819 року Пілтенський повіт розділили на Віндавський і Газенпотський повіти[2].
Старости[ред. | ред. код]
- 1585—1603: Йоганн фон Бер (1543—1613), радник єпископа Магнуса.
- 1603—1611: Крістоф фон Раппе (1566—1619), прусський канцлер.
- 1611—1616: Вільгельм Кеттлер, курляндський герцог.
- 1621—1639: Герман фон Майдель
- 1639—1670: Отто-Ернст фон Майдель (1608—1670), з 1656 року підпорядковувався курляндському герцогу Якову Кеттлеру.
- 1670—1687: Анна-Сібілла фон Майдель (1620—1687)
- 1687—1697: Фрідріх-Йоганн фон Майдель (? — 1697)
- 1697—1698: Дітріх фон Майделль (?—1711)
- 1698—1705: Георг-Йоганн фон Кейзерлінг (1629-1705)
- 1705—1715: Ульріх фон Бер (1667—1722)
- 1715—1717: Ернст-Евальд фон Гейкінг (1677—1724)
- 1746—1794: Карл фон Закен (1726—1794)
- 1795: Отто-Ульріх-Евальд фон Закен
Примітки[ред. | ред. код]
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Piltyń i powiat piltyński [Архівовано 7 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. Warszawa, 1887. T. VIII, s. 144—146.
- The District of Pilten // Büsching, A. A New System of Geography. 1762. p. 666—668. [1]
- Zeids, T. Piltenes apgabals [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Latvijas PSR mazā enciklopēdija. Rīga: Zinātne, 1967—1970. 3.sējums, 29.lpp.