Піфагор (місячний кратер)
| Піфагор | |
|---|---|
 Світлина зонда Lunar Orbiter - IV | |
| Координати | 63°40′48″ пн. ш. 62°58′48″ зх. д. / 63.68000000002777483° пн. ш. 62.98000000002777199° зх. д. |
| Діаметр | 144,6 км |
| Глибина | 5,250 км |
| Довгота ранкового термінатора |
269° |
| Епонім | Піфагор |
  Піфагор | |
Кра́тер Піфаго́р (лат. Pythagoras) — великий і глибокий молодий метеоритний кратер у північній півкулі видимого боку Місяця. Назву присвоєно Міхаелем Флоран ван Лангреном на честь давньогрецького філософа і математика Піфагора Самоського (570—490 роки до н. е.) і затверджено Міжнародним астрономічним союзом у 1935 році. Утворення кратера відбулося в ератосфенівському періоді[1].
Опис кратера[ред. | ред. код]
Найближчими сусідами кратера є кратер Дезарг[en] на північному заході; кратер Анаксімандр[en] на північному сході; кратер Беббідж[en] на півдні південному сході; кратер Енопід[en] на півдні і кратер Клеострат[en] на заході південному заході. На півдні південному сході від кратера знаходиться Затока Роси, на півдні південному заході — Океан Бур[2]. Селенографічні координати центру кратера 63°41′ пн. ш. 62°59′ зх. д. / 63.68° пн. ш. 62.98° зх. д., діаметр 144,6 км[3], глибина 5250 м[4].
Кратер Піфагор має полігональну форму і практично не зазнав руйнувань. Вал має чітко окреслену крайку і масивний зовнішній схил. Внутрішній схил валу широкий, з яскраво вираженою терасоподібною структурою. Біля підніжжя внутрішнього схилу знаходяться осипи порід. Висота валу в північній частині над дном чаші сягає 5200 м[5], об'єм кратера становить приблизно 22 300 км³[1]. Дно чаші є порівняно рівним, можливо переформоване лавою, за виключенням горбистої південно-західної частини. В центрі чаші розташовані три масивних піки висотою 3270 м (центральний пік) і 3180 м (східний пік). Склад порід центральних піків — анортозит (A), габро-норито-троктолітовий[en] анортозит із вмістом плагіоклазу 85-90 % (GNTA1)[6].
Сателітні кратери[ред. | ред. код]
Спостереження[ред. | ред. код]
- Період спостережень: 5-й день після Першої чверті або 4-й день після останньої чверті
- Інструмент: 10x бінокль
Атласи[ред. | ред. код]
- На мапі Рюкла: 2 Pythagoras
- Стор. у Віскарді: 405
- На мапі Гетфілда: 6f7 / 8a8
- Атлас Вестфола: 067N 075N 080N Q2N 213N 225N 233N 237N 247 N
- Lunar Orbiter: IV-176-H1 IV-176-H2 IV-190-H1 IV-190-H2 IV-190-M
- Морфологічний каталог кратерів Місяця: 133
Див. також[ред. | ред. код]
- Список кратерів на Місяці
- Місячний кратер
- Морфологічний каталог кратерів Місяця
- Планетна номенклатура
- Селенографія
- Селенологія
- Пізнє важке бомбардування
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Lunar Impact Crater Database [Архівовано 6 січня 2021 у Wayback Machine.] // Lunar and Planetary Institute (англ.)
- ↑ Кратер Піфагор на мапі LAC-10 (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 5 липня 2020.
- ↑ Довідник Міжнародного астрономічного союзу. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 5 липня 2020.
- ↑ John E. Westfall's Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 26 жовтня 2015.
- ↑ Опис кратера на сайті The Moon-Wiki (англ.).
- ↑ Stefanie Tompkins and Carle M. Pieters (1999) Mineralogy of the lunar crust: Results from Clementine Meteoritics & Planetary Science, vol. 34, pp. 25-41 .
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Піфагор (місячний кратер) |
- Цифровий фотографічний атлас Місяця. Архівовано березень 4, 2016 на сайті Wayback Machine.
- Світлина кратера зонда SMART-1. Архівовано травень 31, 2018 на сайті Wayback Machine.
- Andersson, L.E., and E.A. Whitaker NASA Catalogue of Lunar Nomenclature [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. — NASA Reference Publication 1097, October 1982.
