Ранолазин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.
Ранолазин
Систематизована назва за IUPAC
(RS)-N-(2,6-Dimethylphenyl)-2-[4-[2-hydroxy-3-(2-methoxyphenoxy)-propyl]piperazin-1-yl]acetamide
Класифікація
ATC-код C01EB18
PubChem 56959
CAS 142387-99-3
DrugBank
Хімічна структура
Формула C24H33N3O4 
Мол. маса 427,537 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 35—50%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 7 год.
Екскреція Нирки, фекалії
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата РАНЕКСА® 500,
«Менаріні-Фон Хейден ГмбХ»/«ДСМ Фармас'ютикалз Інк.», Німеччина/США
UA/13766/01/02
16.06.2014-16/06/2019

Ранолазин (англ. Ranolazine, лат. Ranolazinum) — лікарський препарат, який за своїм хімічним складом є похідним піперазину[1][2] та застосовується перорально.[3][4] Ранолазин розроблений у США та уперше запатентований у 1986 році[2] фармацевтичною компанією «CV Therapeutics».[5] У 2006 році ранолазин допущений FDA для клінічного використання у хворих із стабільною стенокардією.[5][6][7] У 2008 році фірма-розробник препарату надала виключні ліцензійні права на виробництво та маркетинг препарату в Європі фармацевтичному концерну «Menarini»[8], та з квітня 2008 року допущений Європейським агентством з лікарських засобів для використання у хворих із стабільною стенокардією на території ЄС.[9][10] У 2009 році компанія «Gilead Sciences» викупила компанію «CV Therapeutics»[11], та отримала ліцензійні права на виробництво та маркетинг ранолазину.

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Ранолазин — синтетичний препарат, що по хімічному складу є похідним піперазину та належить до групи метаболічних препаратів.[2][6] Препарат є рацематом із двох енантіомерів. Початкові дослідження препарату вказували на те, що механізм його дії аналогічний механізму дії іншого препарату з цієї групи — триметазидину[12] — інгібування ферменту 3-кетоацил-КоА-тіолази, що призводить до гальмування β-окислення жирних кислот, внаслідок чого при ішемії міокарду активується окислення глюкози, яке потребує меншого використання кисню клітинами та знижує ішемію тканин.[1][2][7] Але у подальших дослідженнях встановлено, що ранолазин інгібує пізні потоки іонів натрію через канали міокарду, що призводить до зниження внутрішньоклітинного накопичення клітинами міокарду натрію, що в свою чергу призводить до зниження зворотного натрій-кальцієвого обміну в міокарді. Зниження натрій-кальцієвого обміну призводить до зменшення внутрішньоклітинного накопичення кальцію в клітинах міокарду, що в свою чергу призводить до розслаблення міокарду та подовженню діастоли, що покращує механічну та електричну функцію міокарду[12][13][14], а також і коронарний кровообіг без впливу на гемодинамічні параметри — частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск.[10][15] Ранолазин має виражену антиангінальну та антиішемічну дію, знижує частоту приступів та підвищує толерантність до фізичних навантажень у хворих стенокардією[6][7], а також знижує потребу міокарду в кисні.[15] Щоправда, антиангінальна дія препарату краще виражена при комбінації ранолазину з іншими ангінальними препаратами, монотерапія ранолазином є менш ефективною.[2] Під час лікування ранолазином знижується кількість приступів аритмій, у тому числі шлуночкових типу «пірует»[13][14], незважаючи на те, що при його застосуванні спостерігається подовження коригованого інтервалу QT на ЕКГ.[2][7] Згідно даних клінічних досліджень, ранолазин може значно знижувати артеріальний тиск у легеневій артерії при легеневій гіпертензії.[16] Ранолазин також знижує вміст у плазмі крові глікозильованого гемоглобіну в хворих цукровим діабетом[12], причини цього явища поки що не вивчені[15], але ймовірним механізмом дії препарата в даному випадку може бути вплив на іонні канали бета-клітин острівців Лангерганса підшлункової залози.[2] У клінічних дослідженнях ранолазин виявив ефективність у лікуванні пароксизмальної форми фібриляції передсердь при сумісному застосуванні з дронедароном та із використанням двокамерних кардіостимуляторів.[6][14] Сумісне застосування ранолазину з метопрололом, пропранололом або дилтіаземом посилювало антиангінальний ефект даних препаратів, але часто призводило до збільшення побічних ефектів унаслідок застосування даної комбінації.[2]

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Ранолазин відносно повільно та не повністю всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату складає від 35 до 90 %[2][7] , та має виражену індивідуальну варіабельність. При збільшенні дози препарату спостерігається також підвищення біодоступності ранолазину.[3][4] Після перорального прийому максимальна концентрація ранолазину в крові досягається протягом 2—6 годин.[7] Препарат у помірній кількості (на 62 %)зв'язується з білками плазми крові. Ранолазин практично повністю метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться препарат із організму переважно з сечею, частково з калом у вигляді метаболітів. Період напіввиведення ранолазину із плазми крові становить 7 годин, цей час може збільшуватися у осіб із печінковою та нирковою недостатністю.[3][4]

Показання до застосування[ред. | ред. код]

Згідно сучасних нормативних рекомендацій, ранолазинин застосовується виключно для лікування стабільної стенокардії напруги.[3][4]

Побічна дія[ред. | ред. код]

При застосуванні ранолазину побічні ефекти виникають рідко. Найчастішим побічним ефектом є подовження корегованого інтервалу QT на ЕКГ, яке, однак, не призводить до збільшення числа фатальних аритмій.[2][7][14] Серед інших побічних ефектів, згідно даних клінічних досліджень, найчастіше спостерігаються запаморочення (у 6,2 % випадків), головний біль (5,5 % випадків), закреп (4,5 % випадків), нудота (4,4 % випадків)[2][12], астенічний синдром, периферичні набряки.[7] Синкопальні стани при застосуванні ранолазину зустрічаються у менш ніж 1 % випадків.[15] Серед інших побічних ефектів нечасто або рідко спостерігаються алергічні реакції, біль у животі, панкреатит, зниження апетиту, втрата ваги, тривога, безсоння, приливи крові до обличчя, артеріальна гіпотензія (у тому числі ортостатична), кашель, задишка, носова кровотеча, болі в м'язах, дизурія, еректильна дисфункція.[3][4]

Протипокази[ред. | ред. код]

Ранолазин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, важкій печінковій та нирковій недостатності, вагітності та годуванні грудьми, у віці до 18 років. Ранолазин не рекомендований до застосування разом із інгіторами CYP3A4 (ітраконазол, кетоконазол, позаконазол, інгібітори протеази, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон); з антиаритмічними препаратами класу IA (хінідин) або класу III (дофетилід), із соталолом (але дозволено з аміодароном). З обережністю препарат має застосовуватися у осіб похилого віку або у хворих із недостатнім відживленням.[3][4]

Форми випуску[ред. | ред. код]

Ранолазин розроблений для застосування і в ін'єкційній формі[2], проте натепер випускається лише у вигляді форм для перорального застосування — таблеток по 0,375; 0,5; 0,75 г[9] та 1,0 г.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Ранолазин и триметазидин [Архівовано 7 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н РАНОЛАЗИН ПРИ ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ СЕРДЦА [Архівовано 7 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ а б в г д е ж http://compendium.com.ua/info/220431/berlin-chemie-ag/raneksa-sup-sup- [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ а б в г д е http://www.vidal.ru/drugs/molecule/2301 [Архівовано 26 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ а б FDA Approves New Treatment for Chest Pain. FDA News. 31 січня 2006. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 2 березня 2011. (англ.)
  6. ↑ а б в г Якість життя пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця: місце ранолазину (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 квітня 2016. Процитовано 27 березня 2016.
  7. ↑ а б в г д е ж и Антиангинальная терапия: фокус на ранолазин [Архівовано 10 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Italy's Menarini to pay up to $385 million for rights to CV Thera's Ranexa [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  9. ↑ а б Ranolazine page at the EMEA [Архівовано 5 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  10. ↑ а б Ранекса — новая веха в лечении стабильной стенокардии [Архівовано 24 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ Gilead, a White Knight, to Buy CV Therapeutics [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  12. ↑ а б в г Место инновационного препарата ранолазина в лечении ишемической болезни сердца [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ а б Ранолазин: новые перспективы в лечении стабильной стенокардии [Архівовано 24 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  14. ↑ а б в г Гуревич М.А. Агабабян Д.А. Кузьменко Н.А. (29 грудня 2014). Механизм действия и применение ранолазина при ишемической болезни сердца и фибрилляции предсердий (рос.). «РМЖ». Архів оригіналу за 27 березня 2016. Процитовано 27 березня 2016.
  15. ↑ а б в г Современное медикаментозное лечение стабильной ишемической болезни сердца [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  16. ↑ Ранолазин может оказаться эффективным при легочной гипертензии [Архівовано 12 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ранолазин&oldid=39293078