Релігія в Чечні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мечеть «Серце Чечні» ім. Ахмат-Хаджі Кадирова. Найбільша мечеть в Російській Федерації.

У давні часи чеченські тайпи сповідували язичництво, в основному зороастризм.

Починаючи з VII століття Арабський халіфат намагався закріпитися біля Кавказу. Ісламізації були піддані насамперед Дагестан і Південний Кавказ. Абсолютно нова для кавказців релігія повільно розвивалася. У той час, як іслам став основною релігією в Дагестані, у Чечні він практично не був відомий, тому в ті часи серед чеченців практично не було мусульман. Однак, на території Чечні знаходиться надгробне каміння VII—VIII століть з аятами з Корану.

Про спроби поширення християнства грузинською церквою на території Чечні свідчать знайдені у старовинних святилищах псалтирі, написані літерами грузинського алфавіту на пергаментних аркушах. Такі артефакти були виявлені наприкінці XIX — на початку XX століть у храмах Тхаба-Ерди та Маго-Ерди в гірській Інгушетії. У цей час місцеві язичницькі святі набули деяких рис від найшанованіших християнських святих. Так храм Тамиш-Ерда, побудований чеченськими майстрами на честь святого, багато в чому схожого на Георгія Змієборця. З усім тим, широкого поширення християнство в Чечні не мало, похоронні обряди, наприклад, залишалися суто язичницькими. У XIII столітті з часу нашестя монголів грузинська церква не змогла вже просувати християнство на Північний Кавказ і її місіонерська діяльність згасла.

Ісламізація чеченців почалася в XVI столітті з Шейха Берсана. Під час російсько-кавказької війни чеченці остаточно ісламізувались та вели Священну війну проти росіян. У цей час серед чеченців були добре навчені ісламу шейхи, а також розбіжності між сунітами. Широке поширення стало реальністю завдяки діяльності шейха Кунта-Хаджі. Нині основною релігією Чечні є іслам.

Ісламізація за Рамзана Кадирова[ред. | ред. код]

Мечеть імені Пророка Мухаммеда в місті Шалі.

15 лютого 2007 року президент Російської Федерації Володимир Путін підписав указ про призначення Рамзана Кадирова тимчасово виконуючим обов'язки президента Чечні[1]. Кадиров часто виступав на підтримку законів шаріату або його окремих правил[2][3]. У президентство Кадирова в Грозному були відкриті мечеті «Серце Чечні», Російський ісламський університет, школи хафізів, клініка ісламської медицини[4].

Права жінок[ред. | ред. код]

Восени 2007 року Кадиров вимагає, щоб усі жінки, які працюють у держустановах, носили головні хустки. До кінця 2007 року жінки-телеведучі, державні службовці, викладачі та співробітниці офісу омбудсмена одягли хустку. 2007 року у школах та університетах без хіджабу стало неможливо відвідувати навчальні заняття. Протягом 2009 та 2010 років вимога носіння хіджабу поширилася на громадські місця, включаючи розважальні центри, кінотеатри тощо. У липні 2009 року критикиня впровадження ісламських норм Наталія Естемірова була викрадена у Грозному та вбита[5].

У 2010 році надходили повідомлення, що на вулицях Грозного йшло полювання на чеченок, одягнених не за новим дрес-кодом. Невідомі на автомобілях з тонованим склом обстрілювали їх із пейнтбольних рушниць фарбою[6]. Інциденти супроводжувалися образами[5]. Кадиров заперечував, що віддавав розпорядження стріляти кульками з фарбою в жінок, які порушують закони шаріату[3].

«Квазіісламська держава»[ред. | ред. код]

Російський політолог Еміль Паїн характеризував Чеченську республіку при Кадирові як незалежну теократичну державу, яка декларує лояльність Росії, але насправді готова і на відкриту конфронтацію[7]. 23 лютого 2016 року заступник голови Партії народної свободи Ілля Яшин презентував доповідь про Кадирова під назвою «Загроза національної безпеки», в якій охарактеризував існуючий у Чечні режим як «квазіісламську державу». Одним із наслідків кадировської ісламізації називають принижене становище жінок у Чечні, які зобов'язані дотримуватися найжорсткіших норм шаріату, інакше ризикуючи зазнати обструкції або насильства[8][9]. Сам Кадиров схвально висловлювався про вбивства честі[10]. Правозахисники розглядають частину з нововведень, встановлених розпорядженнями Кадирова, як «заново винайдені традиції», які насправді не існували й в шаріаті, але освячені посиланнями на нього, щоб виправдати, наприклад, придушення жінок[11].

Опитування[ред. | ред. код]

У 2018 році було проведено телефонне опитування серед 600 жителів Чечні, яке показало, що: 78% жителів Чечні висловилися за вивчення шаріату в школах, при цьому було зазначено, що школярі вивчають його поза школою; 56% висловилися за вивчення школярами шаріату за бажанням (49% серед мешканців 18-29 років); 34% висловилися за встановлення ісламу державною релігією Чечні (40% жителі 18-29 років), 35% проти (24% 18-29 років); 26% висловилися за світський суд (20% 18-29 років), 43% висловилися за суд за ісламськими законами (53% 18-29 років), 7% висловилися за суд за законами адату; 45% допустили одяг жінок на телебачення без хіджабу (25% 18-29 років), 46% виступили проти (65% 18-29 років). Дослідження показало, що молодь республіки виявляє більшу релігійність і радикальність у поглядах на релігію, схиляється від традиційного історичного ісламу в республіці до його «чистої» форми[12].

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Мурадов, М. (17 лютого 2007). Рамзан Кадыров намолил себе место. Коммерсантъ. Процитовано 14 березня 2013.
  2. ↑ Литтелл, 2012, с. 88—89.
  3. ↑ а б Сейранян, Т.; Смирнов, С. (26 жовтня 2010). «Путин — мой идол!» (рос.). Ведомости. Процитовано 26 квітня 2013.
  4. ↑ Fuller, L. (19 січня 2015). The Unstoppable Rise Of Ramzan Kadyrov. «Radio Free Europe/Radio Liberty» (англ.). Процитовано 13 червня 2016.
  5. ↑ а б Исламизация Чечни. Inosmi (рос.).
  6. ↑ Волжский, Илья (31 серпня 2010). Принцип Кадырова. Новые Времена (рос.). Процитовано 17 липня 2022. Несколько месяцев назад в Грозном объявились какие-то «народные мстители», — объяснила моду на головные уборы чеченка Асинат. — Они катались по городу и расстреливали женщин с непокрытой головой шариками с краской. Если кто-то начинал возмущаться, могли избить. Судя по номерам, машины принадлежали бойцам кадыровских частей.
  7. ↑ Смирнов, С. (26 червня 2013). «Сколько продержится на плаву этот корабль? Это задача для школьников» (рос.). Русская планета. Архів оригіналу за 2 липня 2013. Процитовано 30 червня 2013.
  8. ↑ Литтелл, 2012, с. 91—93.
  9. ↑ Ковальков, Н. Режим ожиданий // Огонёк. — 2012. — Вып. 41. — № 5250 (11 мая).
  10. ↑ Berry, L. (2 березня 2009). Chechen leader imposes strict Islamic code (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 28 квітня 2013.
  11. ↑ Васильева, В. (12 квітня 2016). Северный Кавказ: изобретенные традиции. Радио «Свобода» (рос.). Процитовано 9 червня 2016.
  12. ↑ Ситников А.В., Романов М.В., Одаев Т.Х. Религиозность в Чеченской Республике и ее влияние на социальные институты и институты власти. // «Мониторинг общественного мнения: экономические и социальные перемены», 2019

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Релігія_в_Чечні&oldid=38282930