Розумовська Євдокія Данилівна
Євдокія Данилівна Розумовська (рос. Авдотья Даниловна Разумовская; 1 березня 1728 (?) — 14 травня 1749) — єдина донька українського козака Данила Григоровича Розумовського, старшого брата графів Олексія й Кирила Розумовських, що помер до їх піднесення. Фрейліна Єлизавети Петрівни (з 1 жовтня 1744)[1][2].
18 грудня 1746 р. дівчина заручилась із сином канцлера Російської імперії, камер-юнкером Андрієм Олексійовичем Бестужевим-Рюміним. Це сталось на балу з нагоди дня народження імператорки в присутності найзнатніших осіб та іноземних міністрів. Вінчання ж відбулося 22 лютого 1747, о 7 год вечора, у великій придворній церкві. Столи для молодят приготували в галереї; государиня, вел. кн. Катерина Олексіївна з іноземними гостями сиділи біля нареченої за одним столом, а вел. кн. Петро Федорович з нареченим — за іншим. Потім дали бал, по закінченню котрого пара в супроводі почета вирушила до свого дому. На другий день був знову бал і вечеря у палаці, на третій — бал і вечеря у канцлера в присутності імператорської родини.
Шлюб Євдокії виявився нещасливим. Саксонський резидент Йоганн Петцольд доносив, що між подружжям траплялись сварки; ба більше, «молода графиня» погрожувала звернутись до государині й обер-єгермейстера, що могло похитнути становище канцлера та його сімейства. Наприкінці 1747 р. Розумовська з чоловіком поїхала до Відня, куди молодого Бестужева відправили, аби привітати Марію Терезію з іменинами сина Леопольда і обговорити взаємини між країнами. По приїзді туди в травні 1748 він був двічі представлений імператору, Євдокію ж австрійська ерцгерцогиня осипала люб'язностями.
Жила графиня недовго: безпутний муж звів її в могилу.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фрейлины императрицы Елизаветы Петровны / Публ. [и вступ. ст.] К. А. Писаренко // Российский Архив: История Отечества в свидетельствах и документах XVIII—XX вв.: Альманах. — М.: Студия ТРИТЭ: Рос. Архив, 2007. — [Т. XV]. — С. 172
- ↑ Енциклопедія історії України: Т. 9. Прил — С / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2012. — С. 269
Джерела[ред. | ред. код]
- Карабанов П. Ф. Фрейлины русского двора в XVIII и XIX столетиях // Русская старина. — 1871. — Т. 4. — С. 60.
- Васильчиков А.А. Семейство Разумовских. Том 1. — СПб : Типография М. М. Стасюлевича, 1880. — Т. 1. — С. 101.