Рудольф Панвіц

Рудольф Панвіц
Народився	27 травня 1881(1881-05-27)[…] Кросно-Оджанське, Німецька імперія
Помер	23 березня 1969(1969-03-23) (87 років) Астано, Subdistrict Sessad, округ Лугано, Тічино, Швейцарія
Країна	Німеччина
Діяльність	поет, письменник, філософ, драматург
Членство	Німецька академія мови і поезії
Нагороди	Премія пам'яті Шиллера (1957) Премія Андреаса Грифіусаd (1968)
Рудольф Панвіц у Вікісховищі

Рудольф Панвіц (27 травня 1881, Кросно-на-Одері, Провінція Бранденбург, Прусія — 23 березня 1969, Астано, Тічино, Швейцарія) — німецький письменник, поет і філософ. Погляди Панвіца поєднували натурфілософію, ніцшеанство, пан-європейський романтизм. Запровадив поняття постмодерну.

Біографія

Навчався германістики, філософії, класичної філології і санскриту в Марбурзі і Берліні. Зазнав глибокого впливу Ніцше. Був близький до кола Стефана Ґеорґе. У 1904 став одним із засновників журналу Харон (1904—1914), який виступав з критикою натуралізму і прокладав шляхи німецькому експресіонізму. У 1921—1948 жив неподалік від Дубровника, на маленькому острові Колочеп, одному з Елафітскіх островів, потім у Швейцарії. Популярність в інтелектуальних колах Європи мала серія його есеїстичних книг, присвячених кризі культури. В одній з них, що так і називалась «Криза європейської культури» (1917), він ввів поняття постмодерну, що стало багато пізніше знаменитим.

Листувався з Гуґо Гофмансталем, Ґергартом Гауптманом, Альбертом Вервеєм (перекладав вірші останнього). У 1948 мав зустріч з Германом Гессе, що переросла у багатолітню дружбу з автором «Степового вовка».

Творчість

Виступав як поет, есеїст, філософ культури, тлумач античної та німецької міфології.

Твори

Вірші та поеми

• Prometheus (1902, поема)
• Urblick (1926)
• Hymnen aus Widars Wiederkehr (1927)
• König Laurin (1956, поема)
• Wasser wird sich ballen (1963)

Есе, філософські праці

• Der Volksschullehrer und die deutsche Sprache (1907)
• Der Volksschullehrer und die deutsche Kultur (1909)
• Zur Formenkunde der Kirche (1912)
• Dionysische Tragödien (1913)
• Die Freiheit des Menschen (1917)
• Die Krisis der europaeischen Kultur (1917)
• Deutschland und Europa (1918)
• Baldurs Tod (1919)
• Das Kind Aion. Der Erste Ring oder Der Ring der Zeit (1919)
• Faustus und Helena (1920)
• Aus dem Chaos zur Gemeinschaft (1921)
• Orplid (1923)
• Kosmos Atheos (1926)
• Die deutsche Idee Europa (1931)
• Lebenshilfe (1938)
• Nietzsche und die Verwandlung des Menschen (1940)
• Das Weltalter und die Politik (1948)
• Der Nihilismus und die werdende Welt (1951)
• Beiträge zu einer europäischen Kultur (1954)
• Kommunismus, Faschismus, Demokratie (1961)

Визнання

У 1952 обраний членом Німецької академія мови і поезії. Його було нагороджено Німецьким хрестом заслуги, Преміями Шиллера та Андреаса Ґрифіуса.