Рудольф (герцог Лотарингії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рудольф
фр. Raoul de Lorraine
Народився 1320[1]
невідомо
Помер 26 серпня 1346[1]
Битва при Кресі, Франція[1]
·загиблий у бою
Країна  Франція
Діяльність феодал
Знання мов французька
Титул князь Лотарингіїd[1]
Рід Лотаринзький дім[1]
Батько Фрідріх IV (герцог Лотарингії)[1]
Мати Elisabeth of Austriad[1]
У шлюбі з Mary of Chatillond[1], Eleonore of Bard[1] і Eleonore of Bard
Діти Жан I (герцог Лотарингії)[1]

Рудольф (Рауль) I Звитяжний (нім. Rudolf, фр. Raoul le Vaillant; 1320 — 26 серпня 1346) — герцог Лотарингії в 1329—1346 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з Лотаринзького дому. Єдиний син Фрідріха IV, герцога Лотарингії, та Єлизавети Габсбург. Народився 1320 року. У 1329 році після смерті батька став новим правителем Лотарингії. Водночас оженився на представниці Монбельярського дому. Через малий вік до 1334 року перебував під опікою матері.

Замолоду долучався до військових кампаній, що відбувалися у Франції. Після смерті дружини оженився вдруге в 1334 році. У 1337 році вступив у конфлікт з Генріхом IV, графом Бара, який відмовився принести оммаж за ті кілька сеньйорів, які він отримав від герцога. У відповідь Рудольф I сплюндрував Понт-а-Муссон і околиці. Ця війна закінчилася лише завдяки втручанню французького короля Філіппа VI Валуа.

Надалі став орієнтуватися на Францію, зміцнивши зв'язки з династією Валуа, став активним учасником Столітньої війни. Разом з французьким королем брав участь в знятті англійської облоги міста Турне у 1340 році.

Під час англо-французького перемир'я вирушив до Іспанії, де відзначився у війні проти Гранадського емірату, зокрема в Гібралтарській битві 3 листопада 1340 року. Повернувшись до Франції, у 1341 році допомагав своєму зятю Карлу де Блуа у Війні за бретонську спадщину.

У 1342 році знову вступив у конфлікт з Генріхом IV, графом Бар, а також Адемаром де Монтейлем, єпископом Мецу. Втім до бойових дій справа не дійшла. Завдяки арбітражу Яна I, короля Богемії і графа Люксембургу, у 1343 році відбулася домовленість з графом Бара, а 1344 року — єпископом Меца. Герцог Рудольф загинув в битві при Кресі 26 серпня 1346 року. Йому спадкував син Жан при регентстві Марії де Блуа.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Елеонора, донька Едуарда I де Монбельяра, графа Бара.

Дітей не було

2. Дружина — Марія, донька графа Гі І де Блуа і Маргарити Валуа

Діти:

  • близнюки (до 1343)
  • Жан (1346—1390), герцог Лотарингії

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families

Джерела[ред. | ред. код]

  • Detlev Schwennicke: Europäische Stammtafeln. Neue Folge Band 1, 2: Přemysliden, Askanier, Herzoge von Lothringen, die Häuser Hessen, Württemberg und Zähringen. Klostermann, Frankfurt am Main 1999, ISBN 3-465-03020-6, Tafel 205.
  • Henry Bogdan, La Lorraine des ducs, sept siècles d'histoire, Perrin, 2005 (ISBN 2-262-02113-9)
  • Jacqueline Carolus-Curien. Pauvres duchesses, l'envers du décor à la cour de Lorraine. Éditions Serpenoise, Metz, 2007. — ISBN 978-2-87692-715-5. — P. 20.
  • Scott-Stokes, Charity; Given-Wilson, Chris, eds. (2008). Chronicon Anonymi Cantuariensis: The Chronicle of Anonymous of Canterbury, 1346—1365. Oxford University Press.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рудольф_(герцог_Лотарингії)&oldid=41412617