Рябий Віталій Вікторович
| Рябий Віталій Вікторович | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
2 травня 1989 Чернігів | |
| Смерть |
7 вересня 2014 (25 років) (помер від поранень) | |
| Поховання | Чернігів | |
| Псевдо | «Бобер» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Танкові війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Віта́лій Ві́кторович Ряби́й (2 травня 1989 — 7 вересня 2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєвий шлях[ред. | ред. код]
Напівсирота, родичів в Чернігові немає. Закінчив комерційний технікум. Від кінця 2000-х був у лавах чернігівського націоналістичного руху.
В часі війни — доброволець, військовослужбовець 1-ї окремої гвардійської танкової бригади, заступник командира бойової машини, псевдо «Бобер». Перебував в зоні бойових дій більше трьох місяців.
Віталій з товаришем в БТРі прикривали відхід основної тактичної групи під Луганськом біля мосту через Сіверський Донець. Зазнали поранень в бою з російською розвід-диверсійною групою, яку вони змогли знешкодити. Віталій втратив багато крові, з прибуттям підмоги його доправили до лікарні в місті Щастя. Переніс складну складну операцію, але вдень його стан погіршився й він помер. У БТРі помер й виводок кошенят, яких бійці підібрали в зруйнованому приміщенні і доглядали.
Похований в Чернігові на кладовищі «Яцево».
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 15 травня 2015 року — орденом За мужність III ступеня (посмертно)[1]
- 30 листопада 2021 року — Почесна відзнака Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні»[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 15 травня року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ На сесії обласної ради вшанували пам'ять Анатолія Мельника та земляків, які удостоєні Почесної відзнаки «За мужність і вірність Україні» (посмертно)
Джерела[ред. | ред. код]
- Рябий Віталій Вікторович // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Рябий Віталій Вікторович // Український меморіал
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |