Сахненко Володимир Демидович
| Сахненко Володимир Демидович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
10 січня 1930 Сульське, Білопільський район, Сумська округа, Українська СРР, СРСР |
| Помер |
31 липня 2008 (78 років) Тула, Росія |
| Країна |
 Росія |
| Діяльність | художник, кераміст |
| Alma mater | Московський академічний художній ліцейd |
| Знання мов | російська |
Володи́мир Деми́дович Сахне́нко (нар. 10 січня 1930, с. Сульське Сумської області, УРСР — 31 липня 2008, Тула) — художник і кераміст, член Спілки художників СРСР з 1967 року[1]. Батько художника Івана Сахненка.
Закінчив у 1951 р. Ворошиловоградське художнє училище. У 1951—1953 рр. навчався в московському Академічному інституті їм. Сурикова, де познайомився з Іллею Кабаковим[2] і своєю майбутньою дружиною, скульптором Зоєю Рябченко[3]. З 1957 р. — учасник виставок. Жив і працював в Тулі.
Кераміка[ред. | ред. код]
Створював монументальні роботи, екстер'єрну кераміку і просто керамічне домашнє начиння. Утилітарність і декоративність не заважали мистецтву, радше допомагали заховати крамольні для радянського часу експерименти з малюнком і формою, які пізніше продовжилися в живописі.
Його роботами прикрашені палаци культури, Тульський драматичний театр, готельний комплекс «Інтурист» в Ялті, урядова дача в Форосі. Кераміка Володимира Сахненка є в Державному музеї історії культури Узбекистану в Самарканді, в Хаммеровському торговому центрі в Москві[4].
Майже до кінця життя працював щодня у своїй майстерні на щекинському заводі «Кислотоупор», створюючи глечики, вази, амфори, квіткові горщики, багатоскладові керамічні конструкції, керамічні скульптури істот тощо.
Використовував шамот, часто разом з глазур'ю. Наприкінці 1970-x знайшов термостійкий склад блакитно-зеленої глазурі, що витримує випал при температурах, які спалюють звичайні лазур або кобальт. Такій глазурі не страшні будь-які екстремальні погодні умови, включаючи мороз. Майже сорок років глазурована кераміка Сахненка стоїть просто неба в Самарканді і Криму.
Живопис[ред. | ред. код]
У 70-ті роки художник написав 13 великих чорно-білих абстрактних полотен (зараз у зібранні «Ерарти»)[5]. На початку 1980-х років В. Д. Сахненко перейшов до створення яскравих за колоритом живописних творів: портретів, натюрмортів і картин за біблійними мотивами. Його творча манера (як у живописі, так і в кераміці) характеризується легкістю переходу від фігуративності до абстракції й орнаментальності.
Великі зібрання робіт[ред. | ред. код]
- Музей сучасного мистецтва «Ерарта», Санкт-Петербург
- Галереї «Арт-сезон» і «Арт-караван», Москва
- Державний музей історії культури Узбекистану (колишній Музей імені Акмаля Икрамова), Самарканд
- Тульський музей образотворчих мистецтв
Окремі виставки[ред. | ред. код]
- 1999 — галерея «На старій Басманній», Москва, спільно з сином Іваном Сахненком
- 2005 — «Осінній марафон», ЦДХ, Москва, спільно з Іваном Сахненком, Аветиком та ін.
- 2006 — «Одкровення кольору», ЦДХ, Москва, персональна виставка, галерея «Арт-Караван»
- 2007 — «Абстрактне мистецтво. XXI століття, початок», ЦДХ, Москва
Галерея[ред. | ред. код]
Кераміка[ред. | ред. код]
-
Велика ваза на даху готелю Ялта-Інтурист -
Фіруги в парку готелю Ялта-Інтурист -
Амфори в парку готелю Ялта-Інтурист -
Дві амфори на даху готелю Ялта-Інтурист -
Дві керамічні фігури в парку готелю Ялта-Інтурист -
Дві амфори в холі басейну готелю Ялта-Інтурист -
Дві декоративні амфори при вході в басейн готелю Ялта-Інтурист -
Сільничка -
Сервіз, 1979, зібрання ТОХМ
Живопис[ред. | ред. код]
-
Адам і Ева, 1979, полотно, олія, 75х58 -
Рози, 1979, полотно, олія, 57х68 -
Про любоу, 1980, полотно, олія, 100х95 -
Визнання, 1980, полотно, олія, 100х93 -
Композиція, 1980, полотно, олія, 105х65 -
Семилисник, 1980, полотно, олія, 72х63 -
Мадонна з немовлям, 1981, полотно, олія, 100х53 -
Волхви, 1981, полотно, олія, 128х102 -
Сергій, 1982, полотно, олія, 113х63 -
Натюрморт з лимоном, 1982, полотно, олія, 85x90 -
Тайна вечеря, 1982, полотно, олія, 85x320
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ АРТ-Казна: Каталог выставки.— Тула, 2013.— 152 с., ил.
- ↑ «Илья Кабаков нашел в музее Эрарта работы своего друга со студенческих времен…», 28 июня 2010. Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 25 січня 2018.
- ↑ «Откровение цвета» (стр. 266—269) из книги «Холст как мера вечности: Статьи, интервью, рецензии» Евграф Кончин — М.: Живопись-Инфо, 2009. — 341 с.: цв. ил.
- ↑ «Владимир Сахненко. В поисках гармонии» Евгений Гендельман, текст к персональной выставке Владимира Сахненко «Откровение цвета» в Центральном Доме Художника, 2006 год
- ↑ О Владимире Сахненко на сайте музея современного искусства Эрарта, Санкт-Петербург[недоступне посилання з червня 2019]
Посилання[ред. | ред. код]
- Владимир Сахненко[недоступне посилання з червня 2019], Эрарта
- Илья Кабаков и Михаил Овчинников о Владимире Сахненко
- «Откровение цвета» (стр. 266—269) из книги «Холст как мера вечности: Статьи, интервью, рецензии» Евграф Кончин — М.: Живопись-Инфо, 2009. — 341 с.: цв. ил.
- Евгений Гендельман о Владимире Сахненко
- Каталог выставки «АртКазна», Тула, 2013
- Собрание керамики Владимира Сахненко, «Erarta Galleries»
- Владимир Сахненко, АртРу.инфо