Саяли Бахар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Саяли Бахар
азерб. Sayalı Bahar
Народилася 8 березня 1994(1994-03-08) (30 років)
Баку, Азербайджан
Країна  Азербайджан
Діяльність письменниця, письменниця-романістка, активістка за права жінок, журналістка, соціальна підприємиця
Alma mater МДУ
Знання мов російська

Саяли Бахар Ільгар гизи (азерб. Sayalı Bahar İlqar Qızı; 8 березня 1994(19940308), Баку, Азербайджан) — азербайджанська письменниця[1], феміністка, журналістка, соціальна підприємниця.

Автор сатиричних новел про життя бакинської молоді і суспільства в цілому[2][3], творець соціальної платформи і дискусійного клубу «KulturMultur Baku»[4][5].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 8 березня 1994 року в Баку в сім'ї медіапідприємця і вчительки фізики.

Закінчила середню школу № 6 у Баку 2011 року.

Того ж року вступила на філологічний факультет[ru] бакинської філії Московського державного університету ім. Ломоносова за фахом італійська мова та література[6]. У студентські роки працювала перекладачкою з італійської та англійської мов, і репетиторкою[7].

Творчість[ред. | ред. код]

2013 року, навчаючись на 2-му курсі бакалаврату, почала вести блог і публікувати статті про проблеми жінок, молоді, свободу і освіту в Азербайджані та за його межами[8][2][9].

Через рік, восени 2014 її стаття «10 історій азербайджанських дівчат, які вирішили жити окремо від сім'ї» була помічена й опублікована одним з найпопулярніших російськомовних порталів Азербайджану 1news.az[8], викликавши значний резонанс у суспільстві і набравши більше ніж 45000 тисяч переглядів за добу.

У той же період Саяли Бахар почала роботу над своєю першою книгою, сатиричною повістю про життя вигаданої інстаграм-знаменитості Нармін Гасимової «Aztagrambook: InstaLove, InstaBaku», уривки з якої так само публікувала в своєму блозі.

Закінчивши філологічний факультет МДУ влітку 2015 року, Бахар стає стажисткою, а потім — штатною журналісткою новинного онлайн-порталу URBAN.az[10], одним з перших матеріалів опублікувавши «Інтерв'ю з однією лесбійкою», яке стало вірусним[9].

24 жовтня 2015 року в Баку Саяли Бахар презентує свою першу книгу «Aztagrambook: InstaLove, InstaBaku». Спонсорами презентації стали такі бренди, як ÜBER і Redbull. Книга викликала значний резонанс, відгуки блогерів, рецензії в ЗМІ[11][12][3][13][14][15].

Книга була в секції бестселерів у найбільшій на той момент мережі книжкових магазинів «Ali&Nino», а також потрапила в секцію «Популярне» в онлайн-бібліотеці Bookmate[ru]. Було висловлено багато припущень про те, хто є прототипами головних героїв — Нармін Гасимової та її бойфренда Руфата Асланова[16].

2016 року за мотивами «Aztagrambook» було знято короткометражний фільм — буктрейлер, який отримав друге місце на фестивалі буктрейлерів Азербайджану — Azerbaijan Booktrailer Festival[17].

Влітку 2017 року, перебуваючи в Лос-Анджелесі, Бахар запускає 2 скандальних арт-проєкти, присвячених свободі жінок: пародійне Youtube-шоу «Nahar with Bahar», де, вперше звертаючись до жінок рідною азербайджанською мовою, розкриває такі злободенні теми, як «Де познайомитися з мільйонером», «Як порозумітися зі свекрухою», «Гостя в спальні» і так далі. Письменниця зазнала тривалої критики і цькування, звинувачень у тому, що вона знущається над своєю аудиторією. Загалом відео набрали більше 100000 переглядів на різних платформах, але проєкт було закрито[18][19][20].

Другим скандальним проєктом Саяли Бахар стала книга, що публікувалася тільки в електронному вигляді у неї на сайті, «Щоденник бакинської діви»[16][2].

«Щоденник бакинської діви» — повість, написана від першої особи, від особи героїні «Aztagrambook», Нармін Гасимової. Книга описує події, що відбулися після повернення Нармін до Баку, і звертають увагу на одне з найбільших табу азербайджанського суспільства — заборону позбутися цноти до весілля. Бахар пояснює в інтерв'ю, що через призму цього табу, вона висміює всі відомі стереотипи і кліше, пов'язані зі свободою жінки в Азербайджані. Її героїня Нармін, повернувшись з Європи, провадить абсолютно непристойний спосіб життя: водить машину, живе сама, збирає галасливі вечірки і веде безладне статеве життя[13]. Повість набрала більше 60000 переглядів, але так і не була видана. Саяли Бахар зізнається, що не була готова до такого успіху і втомилася від підвищеної уваги[16].

20 вересня 2018 року в Баку було презентовано третю повість «Aztagrambook-2: Пісня Вітру і Вогню», в якій знову описується життя бакинської дівчини Нармін після повернення з Європи[20][13].

У квітні 2019 року вірші Бахар «Розкажи мені сьогодні про Каспій», написані в Каліфорнії в ностальгії за домівкою, стали частиною інсталяції італійської художниці Лаури Б'янко в галереї ARTIM[16][13].

Підприємницька діяльність[ред. | ред. код]

Восени 2018 року письменниця оголосила про те, що пішла з постійної роботи, щоб повністю присвятити себе мистецтву і бізнесу[20], і запустила онлайн-журнал про мистецтво і культуру «BAHAR Magazine»[17].

8 березня 2019 року, до дня народження письменниці та Міжнародного жіночого дня, онлайн-журнал представив соціальну рекламу «Мрії» на підтримку освіти дівчаток за участі підприємниць Расміни Гурбатової, Наїлі Алієвої і Нарміни Тайїз. Основною ідеєю реклами була цитата бакинського мецената XX століття Зейналабдіна Тагиєва про важливість навчання дочок[21].

Саяли Бахар виступила як авторка сценарію, режисерка і продюсерка реклами, а так само вимовила завершальну частину тексту. Реклама стала вірусною і набрала понад 57000 переглядів[17].

28 листопада 2019 року письменниця оголосила про запуск соціального проєкту — платформи і дискусійного клубу KulturMultur Baku. В рамках платформи проводяться дискусії на громадські теми, ознайомчі заходи, лекції та майстер-класи[4].

Метою проєкту є підтримка діячів мистецтва і підвищення обізнаності про соціальні тенденції[5]. Серед спікерів клубу — творець унікальних килимів Фаїк Ахмед, член спільноти поетів Великої Британії Лейлі Салаєва, сама Саяли Бахар та інші діячі мистецтва і культури[4].

Критика[ред. | ред. код]

Творча діяльність і скандальні заяви письменниці про свободу жінок, статеве виховання не раз піддавалися критичній оцінці з боку консервативних представників азербайджанського суспільства.

Сама письменниця, разом з редакціями новинних порталів, які публікували статті та інтерв'ю, не раз зазнавали погроз, утисків і жорстоких образ[22]. Останнє інтерв'ю головному російськомовному порталу Азербайджану 1News.az про сексуальну свободу набрало рекордну для сайту кількість переглядів — понад 100 тисяч, і викликало хвилю негативу на адресу Саяли Бахар[23].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Sayali Bahar. www.goodreads.com. Процитовано 11 березня 2020.
  2. ↑ а б в 1news. «Если женщинам до свадьбы непозволительно заниматься сексом, то с кем, собственно, спят наши мужчины?» (рос.). 1news.az. Процитовано 11 березня 2020.
  3. ↑ а б Visions of Azerbaijan Magazine ::: Sayali Bahar’s Stream of Consciousness (англ.). Visions of Azerbaijan Magazine. Процитовано 11 березня 2020.
  4. ↑ а б в KulturMultur по-азербайджански: бакинцев научат отдыхать, как в XIX веке (рос.). Sputnik Азербайджан. Процитовано 11 березня 2020.
  5. ↑ а б #KulturMultur: роль женщины в Азербайджане (рос.). Архів оригіналу за 22 квітня 2020. Процитовано 11 березня 2020.
  6. ↑ MSU - ВЫПУСКНИКИ. msu.az. Процитовано 11 березня 2020.
  7. ↑ ICHO 2015 - Welcome messages. icho2015.msu.az. Процитовано 11 березня 2020.
  8. ↑ а б 1news. 10 историй азербайджанских девушек, решивших жить отдельно от семьи (рос.). 1news.az. Процитовано 11 березня 2020.
  9. ↑ а б Интервью с одной лесбиянкой. URBAN.AZ. Процитовано 11 березня 2020.
  10. ↑ URBAN - Город, люди, события. URBAN - Город, люди, события. Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 11 березня 2020.
  11. ↑ Книжная среда: Aztagrambook - читать нельзя откладывать!. URBAN.AZ. Процитовано 11 березня 2020.
  12. ↑ Найди себя в Aztagrambook. URBAN.AZ. Процитовано 11 березня 2020.
  13. ↑ а б в г «До» и «после» Aztagrambook. Интервью с Саялы Бахар (рос.). Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 11 березня 2020.
  14. ↑ Презентация "Aztagrambook" от Саялы Бахар (рос.). Процитовано 11 березня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  15. ↑ Современные азербайджанские писатели, которых необходимо знать (рос.). Процитовано 11 березня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  16. ↑ а б в г Media.Az. Девушка сама вправе решать, когда и с кем заниматься любовью. Откровенное интервью с писательницей Саялы Бахар (рос.). media.az. Процитовано 11 березня 2020.
  17. ↑ а б в kaspi.az. “Heç kim sənə “afərin, istedadın var, biznes qur” demir” - Biznes (азерб.). www.kaspi.az. Процитовано 11 березня 2020.
  18. ↑ Azərbaycanlı gənc qız ərli qadının paxıllıq hissindən danışdı (VİDEO) (рос.). BAKU.WS - Azərbaycanın xəbər saytı. Процитовано 11 березня 2020.
  19. ↑ Azərbaycanlı qız oğlanlara "podxod" etməyin 4 qızıl qaydasını açıqladı (VİDEO) (азерб.). Xanim.az. Процитовано 11 березня 2020.
  20. ↑ а б в Саялы Бахар: "Я вернулась, потому что мне хорошо в Баку". URBAN.AZ. Процитовано 11 березня 2020.
  21. ↑ "Arzular" sosial reklam (рос.). Процитовано 11 березня 2020.
  22. ↑ Угрозы в адрес 1news.az от «азербайджанского проекта против разврата»: «Вы там что, ох..ели?» - ФОТО (рос.). 1news.az. Процитовано 11 березня 2020.
  23. ↑ Русские националисты обеспокоились деятельностью азербайджанцев-ваххабитов (рос.). RFE/RL. Процитовано 11 березня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Література та бібліографія
Нормативний контроль
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Саяли_Бахар&oldid=42584188