Саїф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Саїф
Зображення
Каталожний код 2MASS J05474538-0940105[1], GSC 05351-00760[1], HD 38771[1], HIP 27366[1], HR 2004[1], IRAS 05453-0941[1], SAO 132542[1], κ Ori, PLX 1330[1], CEL 976[1], CSV 100683[1], FK5 220[1], GC 7264[1], GCRV 3603[1], HIC 27366[1], IRC -10098[1], JP11 1262[1], N30 1242[1], NSV 2641[1], PMC 90-93 158[1], PPM 188455[1], ROT 929[1], TD1 5371[1], TYC 5351-760-1[1], UBV 5932[1], uvby98 100038771[1], PLX 1330.00[1], 1RXS J054745.2-094013[1], EUVE J0547-09.6[1], HGAM 477[1], KMS 121[1], WEB 5378[1], 53 Ori, Gaia DR3 3011968416163350272[1], TIC 66651575[1], AAVSO 0543-09[1], UBV M 11510[1] і ALS 14795[1]
Сузір'я Оріон
Відстань від Землі 245 ± 40 парсек[2]
Швидкість обертання зорі 53 км/с[3][4]
Паралакс 5,04 ± 0,22 кутова мілісекунда[5]
Власний рух за схиленням −1,28 ± 0,13 кутова мілісекунда на рік[5]
Власний рух за прямим піднесенням 1,46 ± 0,17 кутова мілісекунда на рік[5]
Радіальна швидкість 20,9 ± 2,3 км/с[6]
Спектральний клас B0.5Ia[7][8][…]
Видима зоряна величина 2,06[10]
Світність 2,17740468E+28 ват
Абсолютна зоряна величина −6,1
Радіус 22,2 сонячний радіус
Епоха J2000.0[5][1]
Пряме піднесення 1,517373896 радіан[5]
Схилення 0 радіан[5]
Ефективна температура 23 170 K[11]
Поверхнева гравітація 500 сантиметр на секунду в квадраті[12]

Саїф — блакитний надгігант і південно-східна зірка сузір'я Оріон. Як і інші зірки, вона трансформується з часом в наднову. ЇЇ ім'я походить від арабської фрази «саїф аль джаббар», що перекладається як «меч велетня» або «меч мисливця».

Характеристика[ред. | ред. код]

Саїф відноситься до найгарячіших зірок у сузір'ї Оріон, його температура близько 26 000 К. Саїф — біло-блакитна зірка спектрального класу B і знаходиться на відстані приблизно 628 св. років від Сонця. Світність Саїфа перевищує сонячну в 57 500 разів. Хоча Саїф і розташований приблизно на тій самій відстані від Сонця, що й Рігель, він світить на нашому небі слабше, оскільки більшу частину своєї енергії він випромінює у невидимому діапазоні. По спектру Саіф належить до класу яскравих надгігантів і його життєвий цикл у поточній фазі добігає кінця, хоча його світність і температура дуже схожі зі стабільними водневими зірками.

Досить велика світність у Саїфа навела вчених на думку, що її маса знаходиться в межах 15-17 мас Сонця. Така велика маса говорить про те, що наприкінці свого життєвого циклу ця зірка може вибухнути як наднова.

Астрономічні характеристики[ред. | ред. код]

Нерухома зірка, 53 каппа Оріона. Видима зоряна величина 2.06m. Спектральний клас B0.5 Ia. Відстань від Саїф до Сонця 111 пк. Астрономічний стан на 2000 р.: AR=5 год 47.8 м; D=-09°40'; Long=086°23'54"; Lat=-33°04'14". Птолемей вказував, що у малюнку сузір'я Саїф перебуває " під правим, наступним коліном " Оріона. Арабські астрономи називали цю зірку ар-рідж ас-саласу — «третя нога». Мабуть, це пов'язано з уявленням про Оріона як «подвійну людину». Згідно Птолемею, Саїф впливає, подібне до Юпітера і Сатурна.

У теорії системної інтерпретації зірок Д.Куталева Саіф як каппа Оріона співвідноситься зі стихією Землі на третьому рівні прояву, а як зірка класу B0.5 зв'язана із Сатурном і Юпітером. Згідно з цією теорією, Саїф означає доблесть і хоробрість, які мають бути спрямовані на досягнення благих цілей, на служіння найвищим цінностям. Якщо ж переможуть егоїстичні устремління, то нас чекають важкі наслідки і «духовна сліпота».

Екліптична довгота Саїф майже точно збігається з довготою зірки Вазн (хоча є суттєва різниця по широті та у величинах AR та D), тому вплив цих двох зірок можуть накладатися один на одного.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап SIMBAD Astronomical Database
  2. ↑ A. Megier, A. Strobel, Galazutdinov G. A. et al. The interstellar Ca II distance scale // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2009. — Vol. 507, Iss. 2. — P. 833–840. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/20079144
  3. ↑ Castro, N., Herrero, A., Simón-Díaz, S. et al. The IACOB project. III. New observational clues to understand macroturbulent broadening in massive O- and B-type stars // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2016. — Vol. 597. — 17 p. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201628541 — arXiv:1608.05508
  4. ↑ Burssens, S., Simón-Díaz, S., Bowman, D. M. et al. Variability of OB stars from TESS southern Sectors 1-13 and high-resolution IACOB and OWN spectroscopy // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2020. — Vol. 639. — P. 61. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/202037700 — arXiv:2005.09658
  5. ↑ а б в г д е Leeuwen F. v. Validation of the new Hipparcos reduction // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2007. — Vol. 474, Iss. 2. — P. 653–664. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361:20078357 — arXiv:0708.1752
  6. ↑ Gontcharov G. A. Pulkovo Compilation of Radial Velocities for 35 495 Hipparcos stars in a common system // Ast. Lett. / R. Sunyaev — Nauka, Springer Science+Business Media, 2006. — Vol. 32, Iss. 11. — P. 759–771. — ISSN 1063-7737; 1562-6873; 0320-0108; 0360-0327 — doi:10.1134/S1063773706110065 — arXiv:1606.08053
  7. ↑ Morgan W. W., Keenan P. C., Morgan W. W. et al. Spectral Classification, Spectral classification // Annu. Rev. Astron. Astrophys. / S. Faber, E. v. Dishoeck, R. Kennicutt et al. — Annual Reviews, 1973. — Vol. 11, Iss. 1. — P. 29–50, 29. — ISSN 0066-4146; 1545-4282 — doi:10.1146/ANNUREV.AA.11.090173.000333
  8. ↑ Walborn N. R. Some Spectroscopic Characteristics of the OB Stars: an Investigation of the Space Distribution of Certain OB Stars and the Reference Frame of the Classification // The Astrophysical Journal: Supplement Series — AAS, 1971. — Vol. 23. — P. 257–282. — ISSN 0067-0049; 1538-4365 — doi:10.1086/190239
  9. ↑ Buscombe W. Line strengths for southerns OB stars. II. Observations with moderate dispersion // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 1969. — Vol. 144. — P. 31–39. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1093/MNRAS/144.1.31
  10. ↑ Ducati, J. R. Catalogue of Stellar Photometry in Johnson's 11-color system — 2002. — Vol. 2237.
  11. ↑ Torres A. F., Y. Frémat Fundamental parameters of B supergiants from the BCD system. I. Calibration of the (λ_1, D) parameters into Teff // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2009. — Vol. 501, Iss. 1. — P. 297–320. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/200811147 — arXiv:0903.5134
  12. ↑ Crowther P. A. Physical parameters and wind properties of galactic early B supergiants // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2006. — Vol. 446, Iss. 1. — P. 279–293. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361:20053685 — arXiv:astro-ph/0509436

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Саїф&oldid=38187064