Свобода слова в Росії
Свобода слова в Росії — конституційне право громадян Росії вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію будь-яким законним способом та фактичний стан щодо можливостей користуватися цим правом. Свобода слова в Росії гарантується Конституцією Росії, але окремі підзаконні акти та заходи російських силових структур призводять до істотного скорочення гарантованих прав та можливостей.
За даними на липень 2010 року у Росії було зареєстровано понад 93 тисяч ЗМІ, з них 90 відсотків — це недержавні ЗМІ, а решта 10% (більше 9 тисяч) — державні[1]. При цьому більшість недержавних ЗМІ перебувають під жорстким контролем владних структур, а окремі з них є недержавними лише номінально, оскільки непрямо фінансуються державою.
У 2000 році, згідно з опитуваннями, 78% росіян вважали, що свобода слова є, з них 22% вважали, що свобода слова надмірна, 25% заявляли, що свобода слова — нормальна, 31% — що обмежена. 12% — що свобода слова відсутня, ще 10% не змогли відповісти.
За даними Левада-Центру частка росіян, які вважають, що «влада Росії веде наступ на свободу слова і обмежує незалежні засоби масової інформації», становила у 2000 році 30%, в 2005 ця частка знизилася до 27%[2], а в 2007 році — до 26%.
Законодавча база[ред. | ред. код]
Російська конституція забезпечує свободу слова і преси, проте застосування законодавства урядом, бюрократичне регулювання та політично вмотивовані кримінальні розслідування змусили пресу застосовувати самоцензуру, обмежуючи висвітлення певних суперечливих питань, що призвело до порушення цих прав.[3][4][5] За даними Human Rights Watch, російський уряд здійснює контроль над громадянським суспільством шляхом вибіркового виконання закону, обмежень і осуду.
Цензура та самоцензура[ред. | ред. код]
Закон про «фейкові новини» та закон про «неповагу до влади»[ред. | ред. код]
2019 року Росія запровадила нову постанову, яку зазвичай називають «законом про фейкові новини», яка передбачає кримінальну відповідальність за публікації, що містять «неправдиву» інформацію», а також думки, що демонструють «неповагу до суспільства, влади, державних символів, конституції та державних установ».[6] Постанову критикували за нечіткі формулювання, що допускають вибіркове застосування, наприклад, проти політичної опозиції.
2020 року під час пандемії COVID-19 «Нова газета» була оштрафована на 60 тис. рублів за новим законом про «фейкові новини» за заперечення офіційно заявленої статистики смертності.[7]
Правові норми, що стверджують свободу слова[ред. | ред. код]
Правові норми, що обмежують свободу слова[ред. | ред. код]
Практика обмеження свободи слова[ред. | ред. код]
Свобода слова та російська агресія[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Медведєв обговорив з керівництвом телеканалів і агентств розвиток ЗМІ в РФ: Голос Росії. Архів оригіналу за 7 жовтня 2010. Процитовано 4 травня 2018.
- ↑ Левада-Центр АРХІВ ПРЕС-ВИПУСКИ. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 4 травня 2018.
- ↑ Country Reports on Human Rights Practices. web.archive.org. 31 липня 2020. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 14 травня 2023.
- ↑ Hollywood's Child 44 pulled in Russia after falling foul of culture ministry | World news | The Guardian. web.archive.org. 16 квітня 2015. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 14 травня 2023.
- ↑ Reporters Sans Frontières. web.archive.org. 22 жовтня 2009. Архів оригіналу за 22 жовтня 2009. Процитовано 14 травня 2023.
- ↑ Russia's New Law Banning Fake News Is Censorship, Critics Say : NPR. web.archive.org. 19 червня 2020. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 14 травня 2023.
- ↑ «Эхо Москвы» и главреда сайта радиостанции оштрафовали на 260 тысяч рублей по закону о фейках из-за интервью с политологом Соловьем. web.archive.org. 21 червня 2020. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 14 травня 2023.
- ↑ Freedom House: Крим серед лідерів утиску свободи ЗМІ. Архів оригіналу за 16 травня 2018. Процитовано 4 травня 2018.