Священний вогонь Вести
| Священний вогонь Вести | |
|---|---|
 Алтар у Храмі Вести | |
| Розташування | Рим |
| Історія | |
| Засноване | VII ст. до н. е. |
 | |
Священний вогонь Вести — священний вічний вогонь у Стародавньому Римі. Діви-весталки, яких спочатку було дві, потім чотири, а згодом шість, обиралися за жеребом і служили протягом тридцяти років, доглядаючи за священним вогнем і виконуючи інші ритуали, пов'язані з домашнім господарством — серед них було ритуальне підмітання храму 15 червня і приготування їжі для певних свят. Вічне горіння священного вогню було знаком, який визначав вічний Рим.
Вогонь відновлювали щороку на березневі календи. Плутарха (бл. 1 ст. н. е.) у «Порівняльних життєписах» описує, як Весталки використовувалидзеркала, щоб запалити вогонь:
Якщо його [вогонь] випадково загасять… його не слід знову запалювати від іншого вогню, а новий вогонь потрібно отримати, витягнувши чисте і незабруднене полум'я з сонячних променів. Вони розпалюють його, як правило, увігнутими посудинами з латуні, утвореними видовбуванням рівнобедреного прямокутного трикутника, лінії якого від окружності стикаються в одній точці. Коли він розміщений напроти сонця, його промені збігаються в центрі, і, відбиваючись, набувають сили й активності вогню, розріджують повітря й негайно запалюють таке легку й суху речовину, яку вважають за належне застосувати. (тр. Langhorne 1821 1: 195)
Дозволити священному вогню згаснути було серйозним порушенням обов'язку: це означало, що богиня зняла свій захист з міста. Весталки, винні в цьому злочині, каралися бичуванням або побиттям[1].
Священний вогонь горів у Храмі Вести, побудованому на Римському форумі під Палатинським пагорбом у дореспубліканські часи. Серед інших священних предметів у храмі був Палладій, статуя Афіни Паллади, яку, начебто, Еней привіз із Трої. Храм повністю горів щонайменше чотири рази, і ще два рази загорався. Востаннє його перебудовували в 191 році нашої ери за наказом Юлії Домни, дружини імператора Септимія Севера.
Виникнення священного вогню пов'язували з легендарним римським царем Нумою Помпілієм (VII ст. до н. е.)[2]. Вогонь перестали запалювати в 391 році, коли імператор Феодосій I заборонив язичницьке поклоніння і звелів погасити полум'я[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Culham, Phyllis (2014). Flower, Harriet I. (ред.). The Cambridge Companion to the Roman Republic (вид. 2nd). Cambridge University Press. с. 143. ISBN 9781107669420.
- ↑ Who were the Vestal Virgins?
- ↑ Vestal Virgins
Література[ред. | ред. код]
- Altheim, Franz (tr. Harold Mattingly): A History of Roman Religion (London: Methuen & Co., Ltd., 1938)
- Fowler, W. Warde The Roman Festivals of the Period of the Republic: An Introduction to the Study of the Religion of the Romans (London: Macmillan & Co., 1899)
Hugh Chisholm, ред. (1911). // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 27. Cambridge University Press. с. 1054—1056. {{cite encyclopedia}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) (англ.)- Platner, Samuel Ball (as completed and revised by Thomas Ashby): A Topographical Dictionary of Ancient Rome (London: Oxford University Press, 1929) (e-text)
- Rose, H. J.: Religion in Greece and Rome (NY: Harper & Row, 1959)
