Сельниця (річка)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Сельниця | |
|---|---|
| Витік | на північно-східній стороні від села Федорівки у заболоченій місцині хвойного лісу |
| • координати | 50°54′04″ пн. ш. 30°18′12″ сх. д. / 50.90111° пн. ш. 30.30333° сх. д. |
| Гирло | Дніпро |
| • координати | 50°52′59″ пн. ш. 30°25′07″ сх. д. / 50.88306° пн. ш. 30.41861° сх. д. |
| Басейн | Дніпра |
| Країни: | |
| Довжина | ~10,23 км |
Сельниця[1] — річка в Україні у Вишгородському районі Київської області. Права притока річки Дніпра (басейн Дніпра).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина річки приблизно 10,23 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 8,40 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,22 [2]. Формується декількома струмками та загатами.
Розташування[ред. | ред. код]
Бере початок на північно-східній стороні від села Федорівки у заболоченій місцині хвойного лісу[3]. Тече переважно на південний схід і на південно-західній околиці села Толокунь впадає у річку Дніпро (Київське водосховище).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXI, лист: 9. Показаны территории: Киевской губернии, Черниговской губернии.
- ↑ Річка Сельниця на Google.Maps
- ↑ Топографічна карта Главного штабу M-36-037. Димер. Масштаб 1 : 100 000. Стан місцевості подано на 1989 рік.
Джерела[ред. | ред. код]
- Tołokun, wś przy ujściu ruczaju Sielnicy do Dniepru, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 367. (пол.)
- Похилевич, Лаврентий Иванович. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся / собрал Л. Похилевич. – Киев: В тип. Киево-Печер. лавры, 1864. - С. 20, 21
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 494
- Маштаков П. Л. Список рек Днепровского бассейна. — СПб.: Тип. Имп. Академии наук, 1913. — С. 49.(рос.)
