Серге

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Серге на «Стоянці Гесера» над річкою Селенга.
Серге на березі озера Байкал. Бурятія

Серге (бур. сэргэ — «конов'язь») — ритуальні конов'язні стовпи і дерева у бурятів, якутів, алтайців та інших споріднених народів.

Серге означає, що в місцевості, де його встановлено, є господар. Ставиться у вигляді стовпа біля юрти, біля воріт будинку («поки стоїть серге — сім'я жива»). Вважається, що не можна руйнувати серге — воно має саме стати непридатним для використання.

Серге пов'язане з культом коня — до нього прив'язували коней господарі та гості, а також воно є символом дерева життя, світового дерева, що поєднує три світи. На стовпі вирізблюються три горизонтальні канавки. Верхня призначена для прив'язування коней небожителів верхнього світу, середня — для коней людей, і нижня — для коней підземного світу.

У минулому серге встановлювалися біля кожної юрти, а також під час посвяти шамана (обряд шанар). У місцях поховання шаманів встановлювалися дуже високі серге — для конов'язів богів і духів. Також на місці поховання шаманів встановлювалися серге у вигляді кам'яних обелісків (оленів камінь). Найвідоміший із таких каменів — Алтан-Серге («Золота конов'язь»), знаходиться в Гусиноозерському дацані.

Стоянка Гесера на перевалі хребта Моностой

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • У вересні 2007 року в московському музеї-заповіднику Коломенське було встановлено знак у вигляді серге на честь 375-річчя входження Якутії до складу Російської держави[1].
  • У жовтні 2009 року у Франції якутська діаспора встановила серге у долині Шампань.
  • 2019 року серге було встановлено в Музеї народного побуту Литви на згадку про депортацію литовців до Арктики.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Необычные памятники Москвы — Памятник Якутии. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 13 липня 2013.

Література[ред. | ред. код]

  • Манжигеев И. А. Бурятские шаманистические и дошаманистические термины. — М., 1978.
  • Дугаров Д. С. Исторические корни белого шаманства. — М., 1991.
  • Путеводитель по Агинскому Бурятскому АО. — М. : Авангард, 2006. — ISBN 5863942126.