Серебряков Михайло Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Серебряков Михайло Васильович
Народився 4 вересня 1879(1879-09-04)[1]
Тростянець, Охтирський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 12 червня 1959(1959-06-12) (79 років) або 12 липня 1959(1959-07-12)[1] (79 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Літераторські мостки
Країна  СРСР
Діяльність історик
Alma mater юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
Галузь історичний матеріалізм
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет
Науковий ступінь доктор історичних наук
Науковий керівник Туган-Барановський Михайло Іванович
Відомі учні Гендін Олександр Моїсейовичd
P. F. Nikandrovd
Аспіранти, докторанти P. F. Nikandrovd
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Заслужений діяч науки РРФСР
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Серебряков.

Михайло Васильович Серебряков (4 вересня 1879, Тростянець, Охтирський повіт, Харківської губернії, Російська імперія — 12 червня 1959, Ленінград, СРСР) — російський і радянський історик та філософ. Доктор історичних наук, професор. Ректор Ленінградського університету в 1927—1930 роках. Заслужений діяч науки РРФСР (1947).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Харківській губернії в родині інженера-технолога цукрового заводу. У 1899 році здав екстерном іспити на атестат зрілості і вступив на юридичний факультет Харківського університету.

За участь у революційному русі був виключений з університету і заарештований. Після звільнення знову включається у революційний рух, за що у 1903 році був висланий до Сибіру на 2 роки. З висилки втік і в 1904 році виїхав до Німеччини, звідки, скориставшись революційною ситуацією, в 1906 році повернувся в Санкт-Петербург і вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Одночасно з навчанням в університеті Серебряков продовжував революційну діяльність — був членом Петербурзького комітету РСДРП(б), організатором профспілок ремісників і кустарів, згодом — депутатом Петроградської ради від профспілки прикажчиків[2].

У 1911 році закінчив Петербурзький університет (дипломна робота — «Значення каст і різних галузей праці в Індії за законами Ману», науковий керівник — професор М. І. Туган-Барановський), після чого у 1911—1916 роках служив у Головному управлінні Товариства взаємного кредиту в Царському Селі[3].

Після жовтневого перевороту 1917 року М. В. Серебряков служив завідувачем юридичного відділу Петрокомпроду, займався забезпеченням Петрограда продовольством. З 1919 року служив у політвідділі Балтійського флоту, керував флотської партійною школою, читав лекції.

В 1919—1921 роках був відповідальним редактором газети «Червоний Балтійський флот» та журналу «Червоний балтієц», а в 1922 році під редакцією Серебрякова вийшов № 1 журналу «Червоний флот». Паралельно з цим у 1919 році М. В. Серебряков став одним із засновників Наукового товариства марксистів, з 1920 по 1930 роки — керівником цього товариства і редактором «Записок Наукового товариства марксистів».

З 1921 року М. В. Серебряков — професор Петроградського університету, входив до бюро групи лівої професури (з 1922). Працював проректором (1922) та одночасно очолював факультети суспільних наук (1923), права (1925). У 1927—1930 роках він ректор університету. У 1925—1930 роках — член Правління Російської національної бібліотеки.

У 1930—1935 роках М. В. Серебряков був ректором Академії мистецтвознавства, в 1935—1937 — професором цієї академії, а у 1937—1940 роках — професором Всеросійської академії мистецтв. У 1940 році призначений директором Інституту економіки, філософії та права АН СРСР, а в 1941—1947 рр. — деканом філософського факультету ЛДУ.

У 1941 році М. В. Серебряков захистив докторську дисертацію за спеціальністю «історія» на тему «Фрідріх Енгельс у молодості, історія його розумового розвитку».

Першу блокадную зиму М. В. Серебряков провів у Ленінграді. Після евакуації з університетом в Саратов організував кафедру філософії в Саратовському університеті. У повоєнні роки продовжував викладати в ленінградських вузах, до своєї смерті обіймав посаду завідувача кафедри історії філософії в ЛДУ.

Помер у 1959 році, похований на Літераторських містках Волковського кладовища[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

Публікації[ред. | ред. код]

  • Новое о Вильгельме Вейтлинге //Книга и революция. 1921. № 7; 
  • Фридрих Энгельс и литература // Книга и революция. 1921. № 10-11; 
  • Макс Штирнер перед судом наших современников // Записки научного общества марксистов. 1922. № 4; 
  • Фридрих Энгельс и младогегельянцы // Записки научного общества марксистов. 1922. № 4; 
  • Основные проблемы исторического материализма // Записки научного общества марксистов. 1927. № 8 (2), 1928. № 1(9), 2(10); Зомбарт и социологи // Известия ЛГУ. 1928. Т.1; 
  • Поэт Гервег и Маркс. Л., 1949; 
  • Из истории борьбы Маркса и Энгельса против мелкобуржуазных течений в 40-х гг. XIX века // Уч. зап. ЛГУ. № 168. Вып.5. Философия. 1955; 
  • Фридрих Энгельс в молодости. Л., 1958.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Сотрудники Российской национальной библиотеки
  2. ↑ Серебряков Михаил Васильевич. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 5 лютого 2018.
  3. ↑ Серебряков Михаил Васильевич. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 5 лютого 2018.
  4. ↑ Могила М. В. Серебрякова на Волковском кладбище. Архів оригіналу за 6 березня 2018. Процитовано 5 лютого 2018.

Література[ред. | ред. код]

  • Зверев В. М., Клушин В. И. Михаил Васильевич Серебряков. Л., 1968; 
  • Кандель Е. П. История марксизма // Очерки истории исторической науки в СССР. М., 1968. Т. 4; 
  • Литературное наследство К. Маркса и Ф. Энгельса: История публ. и изучения в СССР. М., 1969; 
  • Клушин В. И. Борьба за исторический материализм в Ленинградском государственном университете (1918—1915). Л., 1970; 
  • Клушин В. И. Первые ученые-марксисты Петрограда. Л., 1971; 
  • История философии в СССР. М., 1985—88. Т. 5, кн. 1—2; 
  • Чагин Б. А., Клушин В. И. Исторический материализм в СССР в переходный период 1917—1936. М., 1986; 
  • Гончарова Р. М. Философско-методологический анализ теоретического наследия М. В. Серебрякова: (К историографии марксист. философии в СССР): Автореф. дис. … канд. филос. наук. Л., 1989.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Серебряков_Михайло_Васильович&oldid=35018342