Сигнаївка
село Сигнаївка | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Черкаська область | ||||
Район | Шполянський | ||||
Рада | Сигнаївська сільська рада | ||||
Облікова картка | Сигнаївка | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1197 | ||||
Перша згадка | 1197 (827 років)[1] | ||||
Населення | 1990 | ||||
Площа | 7.69 км² | ||||
Густота населення | 248.9 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 20615 | ||||
Телефонний код | +380 4741 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 49°03′07″ пн. ш. 31°29′42″ сх. д. / 49.05194° пн. ш. 31.49500° сх. д.Координати: 49°03′07″ пн. ш. 31°29′42″ сх. д. / 49.05194° пн. ш. 31.49500° сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
149 м | ||||
Водойми | річки: Гнилий Ташлик, Мар'янівка | ||||
Найближча залізнична станція | "Сигнаївка" | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | с. Сигнаївка | ||||
Сільський голова | Ошовський Сергій Павлович | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Сигнаївка — село в Україні, в Шполянському районі Черкаської області.
Загальна площа територіальних меж села становить 3674 га. Площа населеного пункту становить 769 га. Населення — 1914 осіб на 1048 дворів.
Географія[ред. | ред. код]
У селі річка Мар'янівка впадає у Гнилий Ташлик.
Історія[ред. | ред. код]
Поселення виникло на вододілі між річками Дніпро та Південний Буг, між річечками Шполка та Гнилий Тікич, які з'єднувала водна артерія, що пролягала між Мар'янівкою, Сигнаївкою, де курсували тогочасні човни. У сиву давнину на березі чистої річечки, у верболозах, поряд із дрімучим лісом поселились утікачі. Поселення Сигнаївка виникло на початку XIII ст. згідно з даними «Історії міст і сіл УРСР. Черкаська область». Однак перша згадка датується серпнем 1197 р. в літописі — виданні Речі Посполитої (Варшава).
Історія Сигнаївки тісно пов'язана з історією всієї України, землі якої не раз спустошувалися половецькими ордами, татарами і турками, але знову відроджувалися.
Стосовно походження назви села найпопулярнішою є версія Л. Похилевича, який стверджує в «Сказанні…» (1864 р.), що «Назва села походить від могил край дороги, на яких, за переказами, під час татарської навали жителі виставляли сторожу, яка сигналами повідомляла про наближення ворога».
Сигнаївка, як і більшість правобережних земель, майже до кінця XVIII ст. залишалась у складі Польської держави. Сигнаївці займатися сільським господарством, рибальством, полюванням та гончарством. У 1768 р. жителі Сигнаївки, Лебедина, Матусова, Шполи під проводом ватажків Степана Главацького і Савки Плиханенка стали активними учасниками Коліївщини.[2]
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Шполянської волості Звенигородського повіту Київської губернії мешкало 1800 осіб, існували 2 православні церкви, 3 постоялих будинки, 3 вітряних млинів[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2621 особи (1293 чоловічої статі та 1328 — жіночої), з яких всі — православної віри[4].
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 97,79% |
російська | 1,46% |
інші/не вказали | 0,75% |
Транспорт[ред. | ред. код]
Через село проходить автошлях Черкаси—Умань—Гайсин—Брацлав (317 км), побудований у 1961 році під керівництвом інженера Степана Кожум'яки.
Освіта[ред. | ред. код]
В 90-х роках ХІХ ст. Сигнаївка належала княгині Урусовій. В селі панувала повна неписьменність. В церковно-приходській школі навчалося лише 90-98 дітей заможних верств населення. Монополію на освіту мав священик, який жертвував гроші на школу, а його дві дочки вчителювали.
Після революції 1917 р. в Сигнаївці почала працювати початкова школа, яка пізніше переросла в семирічну, а в 30-х роках — у середню. Неписьменність серед дорослого населення була ліквідована в 1929—1931 рр.
Під час окупації села нацистами в вересні 1941 року було відкрито початкову школу. Однак через два місяці німці її закрили, а приміщення пристосували під лазарет. Після визволення села в січні 1944 року було оголошено про відновлення роботи школи.
Школа була семирічною до 1954 року, а з 1966-67 н.р. школа знову стала 10-річною. Нова історія розвитку освіти у Сигнаївці розпочалась з будівництва нового приміщення школи у 1988 році, яке було здано в експлуатацію 1990 року. Нині це Сигнаївський НВК «ДНЗ-ЗОШ І-ІІІ ступенів».
На базі сільського Будинку Культури діє Дитяча музична школа.
Культура[ред. | ред. код]
В 1932 році був створений гурток духової музики в Сигнаївці. З 1947 по 1949 роки керівником першого повоєнного духового оркестру був Рекунков Никифор Наумович, у 1949—1950 роках оркестром керував Микола Панасович Шульга. З 1950 по 1988 роки незмінним керівником оркестру був Шульга Іван Панасович.З 1987 року по 2008 рік народним аматорським духовим оркестром керував Микола Олексійович Крезуб. У 2008 році керівником став Анатолій Олексійович Підмогильний, який керує колективом і до цього часу.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Котів яр — гідрологічний заказник місцевого значення.
Відомі люди[ред. | ред. код]
В Сигнаївці народилися й проживали:
- Олександр Бессараб — радянський офіцер, учасник штурму Рейхстагу
- Бобуров Руслан Юрійович (23.03.1966—31.01.2015) солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Губа Юрій Петрович (1.08.1976—5.03.2022) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Олекса Влизько, поет
- заслужений артист УРСР В'ячеслав Супрунов,
- заслужений артист України Олександр Кузьменко,
- народний артист Російської Федерації Микола Шамрай,
- заслужений працівник культури УРСР Іван Шульга,
- заслужений працівник культури України Михайло Волков,
- поетеса Раїса Чорнозуб,
- лауреат Міжнародних та Всесоюзних конкурсів, учасник оркестру Молдовської державної телерадіокомпанії Олексій Литвин,
- Заслужена артистка України, кандидат педагогічних наук Руслана Лоцман
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Історія села Сигнаївка
- ↑ Історія села Сигнаївка[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-84. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
Посилання[ред. | ред. код]
- [1]
- [2]
- Погода в селі Сигнаївка
- Історія міст і сіл Української РСР. Черкаська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972.
- село Сигнаївка
- Славнозвісний пес Дігер повернувся до нормального життя (ФОТО).
|
|
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |