Сквер Пам'яті (Луганськ)
| Сквер Пам’яті | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Вид на готель «Луганськ» | ||||
| 48°34′02″ пн. ш. 39°19′09″ сх. д. / 48.5672361° пн. ш. 39.3193167° сх. д.Координати: 48°34′02″ пн. ш. 39°19′09″ сх. д. / 48.5672361° пн. ш. 39.3193167° сх. д. | ||||
| Тип | сквер | |||
| Статус | пам’ятка садово-паркового мистецтва | |||
| Відкрито | ухвалене рішення 1972 | |||
| Колишні назви | Гусинівський цвинтар, сквер Дружби народів СРСР | |||
| Площа | 10 га | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Розташування | Луганськ | |||
  Сквер Пам’яті Сквер Пам’яті (Україна) | ||||
 | ||||
Сквер Пам’яті (колишній сквер Дружби народів СРСР) — парк у центрі Луганська на місці колишнього Гусинівського цвинтаря.
Гусинівський цвинтар[ред. | ред. код]
Гусинівка — історичний мікрорайон Луганська. До революції її мешканцями були робітники заводу Гартмана. Найвідомішим жителем цього району був Клим Ворошилов, ім’я якого місто носило у 1935-1958 і 1970-1990 роках. Частину населення становили також ремісники-євреї.
Гусинівський цвинтар, що знаходився на вул. 5-та Донецька (згодом Алпатова, а потім Совєтська), був відкритий у 1890-х роках. Але в архівах згадка про перші поховання датуються 1910 роком.
На кладовищі окрім городян були поховані вояки німецько-австрійського війська, солдати Радянської Армії. Серед відомих людей тут покоїться перший міський голова Микола Холодилін. У 1933 році знайшов останній притулок архієпископ Української соборно-єпископської церкви Августин Вербицький.[1]
7 лютого (за іншими даними 1 березня) 1956 року згідно з санітарними нормами кладовище закрили і виділили землю під новий цвинтар біля луганського автовокзалу. На момент закриття тут нараховувалось близько 15 тисяч могил. Задум розпланувати на цьому місті сквер подібний до скверу 30-річчя ВЛКСМ не був утілений у життя. Натомість його огородили мергельним і частково бетонним парканом.[2]
У 1960-х роках кладовище мало лиху славу. З ним пов’язана резонансна справа рецидивіста, який на його території зґвалтував жінку. Усього ним було вчинено близько 50 злочинів на сексуальному ґрунті. За вироком суду злочинець був засуджений до розстрілу.
У 1971 році кладовище було оглянуте комісією, яка дійшла висновку про можливість використання цвинтаря під парк. У наступні роки провели рекультивацію цвинтаря, луганчани змогли перепоховати своїх родичів.[2]
Замордовані «вороги народів»[ред. | ред. код]
За підрахунками місцевих дослідників у другій половині 1930-х років на цвинтарях Луганська і Сучій балці було похоронено від трьох до п’яти тисяч політв’язнів.[3] Частину цих людей розстрілювали у Будинку Васньова, який на той час займав НКВС.
У 1989 році Луганське відділення історико-просвітницького товариства «Меморіал» досліджувало масові поховання репресованих. За їх свідченням, серед загиблих виявляли замордованих матерів з немовлятами. В пам’ять про загиблих був встановлений хрест, однак влада розпорядилась його демонтувати.[4]
Водночас є твердження про те, що ворогів народу не могли ховати на міському цвинтарі.[2] Основне місце їхнього поховання знаходиться у Сучій балці.
Сквер імені Дружби народів СРСР[ред. | ред. код]
У грудні 1972 року було ухвалене рішення про розпланування скверу імені Дружби народів СРСР, який був заснований у 1982 році з нагоди 60-річчя утворення СРСР.
Сквер мав символізувати Радянський Союз. Каштани уособлювали Україну, берези — Росію, ялина — Далекий Схід, штучний пагорб — Кавказькі гори, фонтан із морською галькою — Чорне море.
Усього було висаджено 1346 дендрологічних рослин.[2]
Пік популярності парка припав на 1980-ті роки. У наступне десятиліття був занедбаний.
Церква святих Гурія, Самона й Авіва[ред. | ред. код]
Парафія була зареєстрована у квітні 1995 року. Дерев’яну церкву споруджено у сквері на пожертви вірян. Перше богослужіння відбулось на Великдень 27 квітня 1998 року. У храмі знаходиться шанована віруючими ікона Святогірської Божої Матері, на честь якої освячений пристол північного приділу церкви.[5]
Чутки про торговельно-розважальний комплекс[ред. | ред. код]
У 2006-2009 роках містом ширились чутки, що на місці колишнього цвинтаря збираються звести торговельно-розважальний комплекс. Низка громадських організацій («Просвіта», об’єднання українських і донських козаків) разом з онучкою першого мера Марією Царевською виступили з протестом проти такого рішення. Ними був установлений хрест на місці могили першого міського голови Миколи Холодиліна (1843-1925), знакової для міста фігури. Цією акцією протестувальники намагались привернути увагу громадськості і зашкодити місцевій владі осквернити колишній цвинтар.[3]
Сквер Пам’яті[ред. | ред. код]
У 2009 році на день міста сквер був частково оновлений. На вході з’явився фонтан. У його центрі залишене місце для майбутнього пам’ятника янголові-охоронцю. Змонтоване нове освітлення, установлені нові лавочки, вимощені доріжки, розплановані клумби, функціонує новий сучасний дитячий майданчик.[6]
віртуальний тур[ред. | ред. код]
Для Скверу пам'яті створено віртуальний тур. Зйомку зроблено у пізньоосінній час із 5 точок, центральною з яких є площадка над фонтаном.
Пам’ятники[ред. | ред. код]
| Пам’ятник | Зображення | Пам’ятник | Зображення |
|---|---|---|---|
| На Гусинівському цвинтарі поховані 554 солдати, які померли в луганському шпиталі у 1941-1945 роках. Нагадує про ті події пам’ятник з переліком імен загиблих. |  |
Пам’ятник жертвам Голодомору. Відкрито в листопаді 2008 року[7]. Надпис на пам'ятнику: «Покойтеся з миром голодом зморені» | 
|
| Пам’ятник загиблим воїнам-афганцям |  |
Хрест на місці могили першого міського голови Миколи Холодиліна (1843-1925) та членів його родини. Установлений 14 жовтня 2009 року |  |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Форостюк О. Д. Правове регулювання державно-церковних відносин у Донбасі (1917-1941). — Луганськ, 2000. — C. 127.
- ↑ а б в г Страсти по парку [Архівовано 2014-04-07 у Wayback Machine.] Жизнь Луганска. – 2009. – 18 листопада.
- ↑ а б Владимир Семистяга: "Нам точно известно место захоронения Н. Холодилина"
- ↑ Как Гусиновское кладбище в Луганске «Парком Дружбы» стало
- ↑ Форостюк О. Д. Луганщина релігійна. — Луганськ: Світлиця, 2004. — C. 90.
- ↑ Открыта первая очередь сквера Памяти. В планах – памятник "кому-то" и музыкальный фонтан (фото)
- ↑ У Луганську встановили пам'ятник жертвам голодомору й запалили свічку на www.orthodoxy.org.ua [Архівовано 5 травня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Форостюк О. Д. Прогулянки Старим містом // Довідник куратора студентських груп. — Луганськ, 2011.
| ||||||||||||||||
