Слонова нога
| Слонова нога | |
| Названо на честь | стопа |
|---|---|
| Місце розташування | Чорнобильська атомна електростанція |
| Колір | чорний |
| З матеріалу | коріумd, діоксид кремнію, ядерне паливо, графіт, сплави і невідомо |
| Дата відкриття (винаходу) | грудень 1986 |
 | |
Координати: 51°23′21″ пн. ш. 30°05′53″ сх. д. / 51.38920000002777755° пн. ш. 30.09833000002777936° сх. д.
«Слонова нога» — це прізвисько, яке дали великій масі коріуму та інших матеріалів, що утворилася під Чорнобильською атомною електростанцією поблизу Прип'яті, Україна, під час Чорнобильської катастрофи у квітні 1986 року. Виявлена у грудні того ж року, вона зараз знаходиться в коридорі технічного обслуговування біля залишків реактора № 4. Вона залишається надзвичайно радіоактивним об'єктом; однак її небезпека з часом зменшилася через розпад її радіоактивних компонентів.[1][2]
Походження[ред. | ред. код]
«Слонова нога» — це маса чорного коріуму з багатьма шарами, зовні нагадує кору дерева та скло. Вона утворилася під час Чорнобильської катастрофи в квітні 1986 року і була знайдена у грудні 1986 року. Таку назву вона отримала за свій зморшкуватий вигляд, що нагадує ногу слона. Це одна невелика частина значно більшої маси, яка лежить під реактором № 4 Чорнобильської атомної електростанції. «Слонова нога» розташована в кімнаті 217/2, за кілька десятків футів на південний схід від зруйнованого реактора і в шести метрах над рівнем землі.[3][4] Матеріал, з якого складається слонова нога, пройшов щонайменше через 2 метри залізобетону, потім протікав через труби та тріщини і по коридору, щоб досягти свого поточного місця.[4]
Структура[ред. | ред. код]
«Слонова нога» складається в основному з діоксиду кремнію, із слідами урану, титану, цирконію, магнію та графіту.[1][2][5][6] Маса в основному однорідна[7] хоча деполімеризоване силікатне скло іноді містить кристалічні зерна циркону. Ці зерна циркону не подовжені, що свідчить про помірну швидкість кристалізації. У той час як дендрити діоксиду урану швидко зростали при високих температурах всередині лави, циркон почав кристалізуватися під час повільного охолодження лави. Незважаючи на нерівномірність розподілу частинок, що містять уран, радіоактивність маси розподілена рівномірно.[7] Маса була досить щільною і неподатливою для свердла, встановленого на дистанційно керованому візку, але могла бути пошкоджена автоматом Калашникова (АК-47) за допомогою бронебійних куль.[1][2][4] До червня 1998 року зовнішні шари почали перетворюватися на пил, а маса почала тріскатися.[7] В останні роки масу описували як консистенцію, схожу на пісок.[8]
Летальність[ред. | ред. код]
На момент її відкриття, приблизно через вісім місяців після формування, радіоактивність біля «Слонової ноги» становила приблизно 8000 рентгенів, або 80 грей на годину,[2] забезпечуючи смертельну дозу радіації 50/50 (4,5 грей)[9] протягом п'яти хвилин.[2] З того часу інтенсивність випромінювання знизилася настільки, що в 1996 році «Слонову ногу» відвідав заступник директора проекту нового конфайнменту Артур Корнєєв,[a] який сфотографував її за допомогою автоматичної камери та ліхтарика для освітлення темної кімнати.[11]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Korneyev was interviewed by The New York Times reporter Henry Fountain in 2014 in Slavutich, Ukraine, before his retirement.[10]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Higginbotham, Adam (2019). Опівночі в Чорнобилі: Невимовна історія найбільшої у світі ядерної катастрофи. Random House. с. 340. ISBN 9781473540828.
The substance proved too hard for a drill mounted on a motorized trolley, ... Finally, a police marksman arrived and shot a fragment of the surface away with a rifle. The sample revealed that the Elephant's Foot was a solidified mass of silicon dioxide, titanium, zirconium, magnesium, and uranium ...
- ↑ а б в г д Daily Report: Soviet Union. № 235-239. The Service. 1989. с. 133.
The radiation level near it was approximately 8,000 roentgens per hour in 1986. Even five minutes spent near the “foot” would have killed a man ... the substance failed to yield to a drill mounted on a special remote-controlled truck ... A skilled marksman ... fired armor-piercing bullets into it ... Analysis of the fragments obtained in this way showed that they consisted of 70–90% silicon dioxide (fused sand), 2–10% fuel particles, and, in addition, contained graphite (hence the black color), metal alloys, and so on ...
- ↑ Hill, Kyle (4 грудня 2013). Chernobyl's Hot Mess, 'the Elephant's Foot', Is Still Lethal. Nautilus. ISSN 2372-1766. Архів оригіналу за 15 листопада 2018. Процитовано 8 листопада 2018.
- ↑ а б в R. F. Mould (2000). Chernobyl Record: The Definitive History of the Chernobyl Catastrophe. CRC Press. с. 130. ISBN 9781420034622.
- ↑ Jaromir Kolejka, ред. (2002). Role of GIS in Lifting the Cloud Off Chernobyl. NATO Science: Earth and environmental sciences. Т. 10 (вид. illustrated). Springer Science & Business Media. с. 72. ISBN 9781402007682.
- ↑ Ann Larabee (2000). Decade of Disaster (вид. illustrated). University of Illinois Press. с. 50. ISBN 9780252068201.
- ↑ а б в Vlasova, Irina; Shiryaev, Andrey; Ogorodnikov, Boris; Burakov, Boris; Dolgopolova, Ekaterina; Senin, Roman; Averin, Alexey; Zubavichus, Yan; Kalmykov, Stepan (2015). Radioactivity distribution in fuel-containing materials (Chernobyl "lava") and aerosols from the Chernobyl "Shelter". Radiation Measurements. 83: 20—25. doi:10.1016/j.radmeas.2015.06.005. ISSN 1350-4487.
- ↑ Stone, Richard (5 травня 2021). ‘It’s like the embers in a barbecue pit.’ Nuclear reactions are smoldering again at Chernobyl. Science. Процитовано 12 травня 2021.
- ↑ Lethal Dose (LD). US Nuclear Regulatory Commission. 21 березня 2019. Процитовано 21 березня 2019.
- ↑ Fountain, Henry; Daniels, William (27 квітня 2014). Chernobyl: Capping a Catastrophe. The New York Times. Процитовано 21 березня 2019.
- ↑ Goldenberg, Daniel (24 січня 2016). The Famous Photo of Chernobyl’s Most Dangerous Radioactive Material Was a Selfie. Atlas Obscura. Процитовано 21 березня 2019.