Соловйов Михайло Григорович
| Соловйов Михайло Григорович | |
|---|---|
| Народження |
1917 Спас-Деменський район |
| Смерть |
7 жовтня 1943 Іванківський район, Київська область, Українська РСР, СРСР |
| Звання | лейтенант |
| Війни / битви | німецько-радянська війна і Друга світова війна |
| Нагороди |
   |
Михайло Григорович Соловйов (1917, Спас-Деменський район — 7 жовтня 1943, Іванківський район, Київська область) — командир роти 10-го гвардійського повітряно-десантного полку, молодший лейтенант гвардії. Герой Радянського Союзу .
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1917 року в селі Слузна[1]. Закінчив семирічну Лазинську школу. Після пройшов навчання на педагогічних курсах у селищі Павлинове. Працював учителем у початкових школах в селах Проходи та Жданово Спас-Деменського району.
Після закінчення у 1941 році правового інституту у Москві працював слідчим в управлінні НКВС по Московській області.
У складі Червоної Армії із серпня 1942 року. 1943 року закінчив Московське піхотне училище імені Верховної Ради РРФСР.
У діючій армії з липня 1943 року воював на Центральному фронті. Брав участь у Курській битві, визволенні Лівобережної України, у боях на плацдармі на правому березі Дніпра біля села Медвин.
2 жовтня 1943 року його рота 10-го гвардійського повітряно-десантного полку, розвиваючи наступ, першою увірвалася до села. У цьому бою було знищено 65 солдатів та офіцерів противника. Соловйов підняв бійців в атаку і в рукопашній сутичці особисто знищив 8 солдатів ворога. Висота була захоплена. Рота відірвалася від сусідніх підрозділів, продовжуючи переслідування ворога, та потрапила до оточення. Противник здійснив кілька атак. Рота понад 3 години вела бій, скориставшись темрявою, прорвала вороже кільце.
У цих боях гвардії молодший лейтенант Соловйов особисто знищив понад 20 супротивників.
7 жовтня 1943 року у бою розширення плацдарму Соловйов знищив 11 солдатів та офіцерів противника. У цьому бою він загинув.
Молодшому лейтенанту Соловйову Михайлу Григоровичу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу за мужність, відвагу та героїзм[2].
Нагороджений орденами Леніна та Червоної Зірки.
Похований у селі Горностайпіль Вишгородського району Київської області.
На честь Михайла Соловйова названо вулицю в місті Спас-Деменськ, а також його ім'я присвоєно Лазинській школі Спас-Деменського району та увічнено на Алеї Слави у місті Спас-Деменськ.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Слузна (див. на карті 1941 року) не збереглася; нині — урочище на території сільського поселения «Село Лазинки», Калузькой області (Урочище Слузна (рос.). wikimapia. Процитовано 2 жовтня 2017.).
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 10 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1944. — № 3 (263). — 19 января. — С. 1. (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.
- Поленков К. А. Калужане — Герои Советского Союза / К. А. Поленков, Н. А. Хромиенков. — Калуга: Калужское книжное издательство, 1963. — 402 с. — 5000 экз. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Михаил Григорьевич Соловьёв. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 9 липня 2014.
|
