Солодовников Анатолій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Анатолій Солодовников
Особисті дані
Повне ім'я Анатолій Григорович Солодовников
Народження 6 липня 1950(1950-07-06)
Смерть 14 листопада 2018(2018-11-14) (68 років)
Громадянство СРСР СРСР
Позиція нападник
Юнацькі клуби
19??—1966 СРСР СКЧФ (Св)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1967—1968 СРСР «Андижан» 0 (0)
1971 СРСР «Авангард» (Св) 0 (0)
1972—1975 СРСР «Хімік» (Дз) 60+ (19+)
1976 СРСР «Атлантика» 38 (4)
1978—1979 СРСР «Хімік» (Дз) 44+ (8+)
1980 СРСР «Спартак» (Т) 36 (15)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Анатолій Григорович Солодовников (нар. 6 липня 1950пом. 14 листопада 2018) — радянський футболіст, нападник. Провів понад двісті матчів у Другій лізі СРСР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Анатолій приїхав до Севастополя разом з батьками у віці шести місяців з Казахстану, де вони перебували в евакуації. Спочатку проживав в бараках будівельного містечка на Загородній балці, а його батьки працювали будівельниками. У віці шести років його сім'я отримала квартиру на вулиці Гоголя. Записався у футбольну секцію при флотській команді, де тренером був Авер'янов[1].

У старшому віці грав у тренера Анатолія Смирнова в чемпіонаті Криму, якому тоді допомагали Георгій Судаков та Юрій Букасов. У 1966 році його запросили до дублюючого складу флотської команди[1], того ж року його викликали до юнацької збірної Криму[2]. Наступного року Анатолій Захаров домовився про перехід севастопольців Анатолія Солодовникова, Миколи Крівоухова і Володимира Лук'янова в андижанський «Спартак» з другої ліги СРСР. Пізніше «Спартак» перейменованли в «Андижан». У 18-річному віці призваний на військову службу в армію, через що повернувся в Севастополь. Проходив службу в спортивній роті під керівництвом Леоніда Слєсарєва, а команда виступала в чемпіонаті Криму. Потім грав за головну флотську команду під керівництвом Михайла Єрмолаєва. У 1971 році виступав за севастопольський «Авангард» у Другій лізі[1].

У 1972 році разом з Віктором Пишковим перейшов у дзержинський «Хімік». Про перехід домовлявся Георгій Судаков. У складі «Хіміка» грав протягом чотирьох років у Другій лізі. За спогадами самого Солодовников під час зборів в Леселідзе його гру порівнювали з італійським футболістом Сандро Маццола. У середині сімдесятих років Анатолія Солодовникова запрошували в третю збірну СРСР[1].

У 1976 році повернувся в Севастополь, де став грати за «Атлантику». Команда зайняла останнє двадцяте місце у Другій лізі СРСР, після чого Солодовников знову перейшов у «Хімік». У 1980 році, разом з іншим севастопольцем Василем Місіневим, перейшов в тамбовський «Спартак», який також грав у другій лізі чемпіонату СРСР. У «Спартаку» став найкращим бомбардиром команди з 15 забитими м'ячами протягом сезону, однак у зв'язку з введенням квот на іншогородян та вікового цензу йому довелося залишити команду[1].

Повернувшись до Севастополя, почав грати за місцевий «Металіст» під керівництвом Володимира Голубєва. Клуб фінансував однойменним заводом, але для участі в професійному футболі ресурсів не вистачало. Разом з командою став переможцем чемпіонату і Кубку Криму 1982 року, а також турніру відкриття сезону й турніру Героям Євпаторійського десанту[1][3]. У 1986 році залишив команду й почав виступати за команду таксопарку «Мотор» під керівництвом Валерія Ладоги[1]. Надалі грав за команди ветеранів, разом з однією з них став чемпіоном Криму 1995 року, ставав переможцем чемпіонату і Кубка Севастополя з футзалу[1][3][4].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений[1].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок
Матчі Голи Матчі Голи
1972 «Хімік» (Дзержинськ) Друга ліга СРСР ? 10
1973 31 7
1974
1975 29 2
1976 «Атлантика» 38 4 1 0
1978 «Хімік» (Дзержинськ)
1979 44 8
1980 «Спартак» (Тамбов) 36 15

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к Анатолий Солодовников. Сегодня я не представляю себя без футбола! (рос.). Официальный сайт СКЧФ. 22.11.2016. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 6 червня 2017.
  2. Игорь Крок. Пятьдесят лет в строю (рос.). Официальный сайт СКЧФ. 31.01.2017. Архів оригіналу за 18 травня 2017. Процитовано 6 червня 2017.
  3. а б Владимир Кобылко. Для меня играть в футбол – это как дышать! (рос.). Официальный сайт СКЧФ. 29.11.2016. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 6 червня 2017.
  4. Глуховский Иван Францевич. Любовь всей моей жизни - футбол (рос.). Официальный сайт СКЧФ. 13.09.2016. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 6 червня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]