Сочевицеподібне ядро
| Сочевицеподібне ядро | |
|---|---|
 Два ракурси смугастого тіла (з правої сторони мозку): A - латеральний ракурс; B - медіальний ракурс | |
 Схема базальних ядер. | |
| Деталі | |
| Ідентифікатори | |
| Латина | nucleus lentiformis |
| Анатомія Грея | subject #189 |
| NeuroNames | 1234 |
| TA98 | A14.1.09.506 |
| TA2 | 5567 |
| FMA | 77615 |
| Анатомічна термінологія | |
Сочевицеподібне ядро (лат. Nucleus lentiformis) — парне ядро, яке належить до базальних гангліїв і складається з лушпини і блідої кулі. Це відносно велика лінзоподібна маса сірої речовини латеральніше внутрішньої капсули.
Структура[ред. | ред. код]
На горизонтальному розтині, деякою мірою, форма ядра дещо нагадує двоопуклу лінзу, а на корональному розтині його центральної частини, контур виглядає трикутним.
Сочевицеподібне ядро коротше, ніж хвостате ядро і не виступає так далеко вперед.
Межі[ред. | ред. код]
Сочевицеподібне ядро знаходиться латеральніше хвостатого ядра і таламуса, і його видно тільки в розтинах півкулі мозку.
Латеральніше самого ядра знаходиться пластинка білої речовини, що називається зовнішньою капсулою (лат. capsula externa), за нею ще латеральніше — тонкий шар сірої речовини, що називається огорожа (лат. claustrum).
Передній кінець ``сочевицеподібного ядра`` переходить без розриву в нижню частину голівки хвостатого ядра і прилягає до передньої продірявленої речовини (лат. substantia perforata interpeduncularis anterior).
Компоненти[ред. | ред. код]
На вінцевому (корональному) розтині через середину ядра проходять дві медулярні пластинки, що поділяють його візуально на три частини.
Латеральна більша частина має червонуватий колір, і відома як лушпина, в той час, як медіальна і проміжна мають жовтуватий відтінок, і разом складають бліду кулю; всі три частини відрізняються тонкими радіальними волокнами, які найменш виражені в лушпині.[1]
Сучасні погляди[ред. | ред. код]
Довгий час бліду кулю однозначно пов'язували з лушпиною. Проте, деякі сучасні дослідники вважають, що вони є структурами неоднорідної анатомічної сутності, й лушпина є частиною стріатума, а не палідума.[1] [2][3][4][5] Зв'язок з pars reticulata чорної субстанції було підкреслено ще в ранніх дослідженнях через схожість в дендритних розгалуженнях (через що вони іноді й називаються палідонігральною системою[6]), але, попри переконливі докази, це твердження залишається спірним.
Додаткові зображення[ред. | ред. код]
-
Препарат стовбура головного мозку. Боковий вигляд. -
Поверхневий розтин стовбура головного мозку. Вентральний вигляд. -
Поперечний переріз середнього мозку. -
Зріз мозку, що показує верхню поверхню скроневої частки. -
Вінцевий зріз мозку, безпосередньо перед мостом. -
Вінцевий зріз через передні роги бічних шлуночків. -
Шлуночки мозку та базальні ганглії. Вигляд глибокого горизонтального розрізу згори. -
Шлуночки мозку та базальні ганглії. Вигляд глибокого горизонтального розрізу згори.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Theme atlas of anatomy: head and neuroanathomy.
- ↑ Percheron, G.,Yelnik, J. and François.
- ↑ Yelnik, J., Percheron, G., and François, C. (1984) A Golgi analysis of the primate globus pallidus.
- ↑ Fox, C.A., Andrade, A.N. Du Qui, I.J., Rafols, J.A. (1974) The primate globus pallidus.
- ↑ di Figlia, M., Pasik, P., Pasik, T. (1982) A Golgi and ultrastructural study of the monkey globus pallidus.
- ↑ Surmeier, D.J., Mercer, J.N. and Savio Chan, C. (2005) Autonomous pacemakers in the basal ganglia: who needs excitatory synapses anyway?