Іспанія є найбагатшою країною за кількістю видів богомолів у Європі. Фауна країни налічує 24 види богомолів: 14 на Піренейському півострові[1], 7 ендемічних на Канарських островах, 1 спільний з материковою Іспанією та 2 спільних з південним Середземномор'ям канарські види.[2][3][4]
Поширений на висоті від 0 до 1000 м над рівнем моря на островах Тенерифе, Ла-Пальма, Гран-Канарія. Трапляється на пасовищах та у чагарниковій рослинності, поблизу соснових та лаврових заростей[7]
Поширений на Тенерифе та Ла-Пальма, на висоті від 0 до 2100 м над рівнем моря. Відсутній на горі на острові Тенерифе. Обирає рослинність відкритих сонячних місць, часто трапляється на бенкомії (Bencomia exstipulata[es])[8]
Уперше знайдено в 1991-1993 роках у муніципалітеті Бетанкурія на острові Фуертевентура. Імаго та личинок знаходили у трав'янистій рослинності, зокрема на кураю, та на чагарничках. Активних комах спостерігали принаймні з лютого до квітня. Було також знайдено чимало дрібних оотек на півострові Хандія[en] на південний захід від основного ареалу, які також приписано до цього виду. Також комах цього виду знайдено на сусідніх островах Алегранса та Монтанья-Клара. Вид зустрічається на висоті до 600 м н. р. м.[9]
Наявний на острові Ла-Пальма. Мешкає на висотах 100-1600 м над рівнем моря у лісах, чагарниках та на луках. Найчастіше трапляється в центральній частині острова, де мешкає на крайніх освітлених сонцем гілочках сосни канарської або на листі чагарників родини бобових. Самиця відкладає оотеку або на гілках чагарників, або на скелях[10]
Ендемічний вид острова Гомера. Зустрічається на висоті від 100 до 1100 м н. р. м. Богомолів цього виду спостерігали в чагарниковій рослинності в східній частині острова[11]
Ендемічний вид острова Тенерифе. Зустрічається на схилах гори Тейде на висоті 1300-2400 м н. р. м. Ареал невеликий, проте богомоли трапляються відносно часто. Імаго та личинки мешкають на відкритих галявинах у соснових лісах у траві, зокрема на Descurainia bourgaeana[en], Pterocephalus lasiospermus[en], Cytisus тощо[13]
↑Marabuto, Eduardo; Rodrigues, Ivo; Henriques, Sérgio (2014). Sphodromantis viridis (Forskal, 1775): New for Portugal and new records of the rare and small mantids Apteromantis aptera (Fuente, 1894) and Perlamantis allibertii Guérin-Méneville, 1843 in the country (Mantodea: Mantidae and Amorphoscelidae). Biodiversity Data Journal. 2: e1037. doi:10.3897/BDJ.2.e1037. ISSN1314-2828.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
↑Battiston, Roberto; Correas, José; Lombardo, Francesco; Mouna, Mohamed; Payne, Keith; Schütte, Kai (2018). Morphological convergences in Ameles Burmeister and Pseudoyersinia Kirby: Taxonomic implications of wing reduction and flight predisposition in some West-Mediterranean Amelini (Insecta: Mantodea). Zootaxa. 4377 (1): 21. doi:10.11646/zootaxa.4377.1.2. ISSN1175-5334.
↑Battiston, Roberto; Ortego, Joaquín; Correas, José R.; Cordero, Pedro J. (2014). A revision of Apteromantis (Mantodea: Mantidae, Amelinae): A comprehensive approach to manage old taxonomic and conservation problems. Zootaxa. 3797 (1): 65. doi:10.11646/zootaxa.3797.1.8. ISSN1175-5334.(англ.)
Іспанія
.jpg)
.jpg)
.jpg)
