Спицький Василь Єгорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Василь Єгорович Спицький
Народився11 квітня 1918(1918-04-11)
Підгородне, Підгороднянська волость, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Російська СФРР
Помер26 лютого 2005(2005-02-26) (86 років)
Київ, Україна
КраїнаУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Галузьісторія
ЗакладКНУ імені Тараса Шевченка
Вчене званняпрофесор
Науковий ступінькандидат історичних наук
Науковий керівникЛавров Павло Арсентійович
ДітиСпицька (Сойко) Наталя (1948), Спицька Оксана (1949), Спицька Олена (1959)

Спицький Василь Єгорович (11 квітня 1918, с. Підгородне Катеринославської губернії, нині — Дніпропетровської області — 26 лютого 2005, м. Київ). Дослідник суспільно-політичного руху в Україні XIX — початку XX ст., к.і.н., професор, педагог.

Біографія

[ред. | ред. код]

1936 р. — закінчив середню школу, працював бібліотекарем на заводі ім. Красіна (с. Нижньодніпровськ).

1937 р. — вступив на історичний факультет КДУ ім. Т. Г. Шевченка. Повний курс навчання закінчив у 1942 р. в Об'єднаному українському державному університеті у м. Кзил-Орда (Казахстан).

1943 р. — закінчив Харківське Червонопрапорне училище хімічного захисту РСЧА, евакуйоване до м. Ташкент (Узбекистан), та у званні лейтенанта відбув до Діючої армії.

Березень 1943 р. — начальник хімічної служби окремого батальйону, з квітня 1943 р. — окремого хімвзводу 156-ї бригади 28-ї армії, з травня 1943 р. — 664-го стрілецького полку 44-ї армії (Південний фронт).

Серпень 1943 р. — відряджений до Війська Польського: начальник хімслужби 6-го полку піхоти дивізії ім. Я. Домбровського; під час форсування р. Вісла був тяжко поранений; після лікування, з грудня 1944 р. — начальник хімслужби 3-го (з травня 1945 р. — 1-го) окремого полку зв'язку. У складі військ 1-го Білоруського фронту дійшов до Берліна.

Вересень 1946 р. — повернувся до лав Червоної армії і був демобілізований у званні капітана.

1947-1950 рр. — повернувся до Києва, аспірант кафедри історії УРСР КДУ ім. Т. Г. Шевченка.

1951 р. — захистив кандидатську дисертацію на тему: «Т. Г. Шевченко — великий революціонер-демократ» (наук. керівник — проф. П. А. Лавров). З 1956 р. — доцент, з 1984 р. — професор історичного факультету КДУ ім. Т. Г. Шевченка. Два терміни керував кафедрою історії Української РСР (1953-1955 рр., 1973-1975 рр.).

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Сфера наукових інтересів: українська історіографія, науково-педагогічні методи викладання історії.

Автор близько 100 друкованих праць: індивідуальних монографій, розділів у колективних монографіях, підручників для середніх та вищих навчальних закладів, які видано, крім української, польською, угорською, молдавською, російською мовами.

Як науковий керівник підготував близько 15 кандидатів наук.

Основні публікації

[ред. | ред. код]
  • Т. Г. Шевченко про визвольну боротьбу українського народу проти іноземних загарбників, за возз'єднання з російським народом // Іст. зб. КДУ. — 1954. — № 4;
  • До питання про історичні погляди І. Я. Франка // Наук. зап. КДУ. — 1956. — Т.XV, вип. VIII;
  • Історичні погляди П. А. Грабовського // Там само. — Вип. VI;
  • Назрівання революційної кризи на Україні в 1901—1904 рр. — К., 1978.

Праці у співавторстві

[ред. | ред. код]
  • Історія Української РСР. Учбовий посібник для неісторичних факультетів. — К., 1965;
  • Історія Української РСР. Підручник для 7-8 класів. — К., 1963;
  • Історія Української РСР. Підручник для 9-11 класів. — К., 1979;
  • Хрестоматія з історії Української РСР для 9-11 класів. — К., 1971.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений 10 радянськими та 6 польськими бойовими орденами та медалями.

Польські нагороди:

За досягнення у педагогічній діяльності відзначений медаллю ім. А. С. Макаренка.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Архів Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — 1991. — Спр. 91. — 123 арк.
  • Сафонова Є. В. У боях за Батьківщину: Вихованці Київського університету у Великій Вітчизняній війні. — К., 1995. — С. 30-31;
  • Пасльон Ю. Зустрілися через 60 літ // Київ. ун-т. — 1997. — № 9. — С. 8;
  • Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник. — Вип. 2, ч. 1 / Серія «Українські історики». — К., Львів, 2003. — С. 302—302.\

Посилання

[ред. | ред. код]