Споживчі блага

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Споживчі блага, споживчі товари (англ. final good, consumer good) — вид економічного блага, товари або послуги, які задовольняють споживчі потреби.

Споживчі блага, призначені для безпосереднього (кінцевого) споживання, протиставляються капітальним благам, призначеним для виробництва інших благ (як споживчих, так й капітальних).

Структура споживчих благ

[ред. | ред. код]
  • Товари особистого споживання безпосередньо задовольняють базові потреби (у їжі, одязі, житлі, меблях) або ж роблять життя людей змістовнішим і багатшим (особисті транспортні засоби, побутова техніка тощо).
  • Товари виробничого призначення не беруть безпосередньої участі у задоволенні потреб споживачів, але вони роблять це опосередковано, тобто стають частиною виробничих ресурсів. Це товари у вигляді сировини та матеріалів, машин та устаткування, будівель заводів і офісів, обладнання і електростанцій тощо.
  • Особисті послуги мають задовольняти потреби людини безпосередньо і спрямовуватися на кожного споживача окремо. Такі послуги людина отримує від лікаря і вчителя, адвоката і перукаря.
  • Послуги виробничого (комерційного) призначення є невід'ємною частиною сучасного виробництва. Це — інформаційне забезпечення і банківські послуги, послуги транспорту, торгівлі, страхування виробничого ризику та прибутків і засобів виробництва.

Класифікація благ

[ред. | ред. код]

Підходи до класифікації благ

[ред. | ред. код]

Блага розділяються:

Блага за порядками

[ред. | ред. код]

Австрійський економіст, один з засновників неокласичної економічної теорії і Австрійської школи економіки Карл Менгер у "Принципах політичної економії", розрізняє блага за ступенем їх наближення до безпосереднього задоволення потреб. Згідно його підходу, блага першого порядку — це блага, які безпосередньо задовольняють потреби (наприклад, продукти, які можна безпосередньо спожити), блага другого порядку — блага, які використовуються для виробництва благ першого порядку, блага третього порядку — блага, які використовуються для виробництва благ другого порядку й т.д.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Макконел К. Р., Брю С. Л., Флін Ш. М. «Економікс» — 18-е вид. перероб. и доп.. — Москва: ИНФРА-М., 2011.
  • Єщенко П. С. «Економіка для всіх» — Київ: Вища школа., 2009. — 478 с.: іл.