Стабілізатор струму

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Стабілізатор струму — електронний пристрій, який автоматично підтримує задану силу електричного струму при зміні навантаження електричного кола.

Для стабілізації струму використовують електронні підсилювачі, охоплені від'ємним зворотним зв'язком по струму[1] , зібрані на транзисторах або у вигляді закінчених інтегральних схем[2].

В недалекому минулому для стабілізації струму використовували баретери.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. СТРУМУ СТАБІЛІЗАТОР [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] // Великий енциклопедичний політехнічний словник
  2. Електронний аналог бареттера. Архів оригіналу за 23 лютого 2016. Процитовано 21 лютого 2016.