Станіслав Довнарович
| Станіслав Довнарович | |
|---|---|
| пол. Stanisław Józef Downarowicz | |
 | |
| Воєвода поліський | |
| 18 травня 1922 — 2 жовтня 1924 | |
| Попередник | Валерій Роман |
| Наступник | Казимір Млодзяновський |
| Міністр внутрішніх справ | |
| 19 вересня 1921 — 5 березня 1922 | |
| Попередник | Владислав Рачкевич |
| Наступник | Антон Камінський |
| Воєвода волинський | |
| 13 серпня 1921 — 19 вересня 1921 | |
| Попередник | Ян Краковський |
| Наступник | Тадеуш Двораковський |
|
| |
| Народився |
28 березня 1874 Лохув, Ґміна Лохув, Венгрівський повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща |
| Помер |
1941[1][2] Аушвіц, Верхня Сілезія, Третій Рейх |
| Відомий як | інженер |
| Країна | Республіка Польща |
| Alma mater | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Політична партія | Польська соціалістична партія |
| Нагороди |
   |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Станіслав Юзеф Доунарович (28 березня 1874 р. Лохув — 1941 р. Аушвіц-Біркенау) — польський політичний діяч, інженер, масон[3].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 28 березня 1874 року в Лохові в родині Медарда та Стефанії, уродженої Горновської[4]. Мав трьох братів: Юзефа, Казиміра, Медарда та сестру Марію. Навчався в гімназії в Радомі. Атестат середньої школи здав у Лієпаї. Навчався на юридичному факультеті Імператорського Варшавського університету, але за діяльність у ППС був звільнений царською владою. Із 2 лютого по 31 грудня 1896 року перебував у в'язниці Павяк і в 10-му бараці Варшавської цитаделі[4]. Восени 1897 року виїхав до Львова, де вступив до університету, а потім перевівся до Львівської політехніки, де в 1907 році закінчив інженерно-будівельний факультет[4]. Він був активним у студентських організаціях у Радомі та Лієпаї та в студентських організаціях у Варшаві. Організатор стрілецьких дружин у Галичині. У 1910—1914 роках був діячем Польської прогресивної партії[5]. Член фінансового департаменту Тимчасового комітету партій незалежності Конфедерації[6]. Завідувач канцелярією президії Військового відділу Західної секції ВНК в 1914 р.[7]. У 1915 році був членом ВНК як представник Конгресу Польщі. Був співробітником Управління Делегації медичних і стоматологічних навчальних закладів Тимчасової державної ради[8]. У 1921 році став волинським воєводою. У 1921–1922 роках він займав пост міністра внутрішніх справ у першому уряді Антонія Поніковського; потім у 1922—1924 роках був поліським воєводою. Причиною звільнення стала пасивна поведінка під час нападу більшовицької диверсійної банди на потяг, яким він їхав[9].
Учасник масонської ложі у Львові під час поділів[10].
Із 12 серпня 1905 року був одружений із Ядвігою Щук[4].
Загинув у німецькому концтаборі в Аушвіці.
Ордени та відзнаки[ред. | ред. код]
- Командорський хрест ордена Відродження Польщі (2 травня 1923 р.)[11]
- Хрест Незалежності (29 грудня 1933 р.)[12]
- Золотий Хрест Заслуги[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ NUKAT — 2002.
- ↑ MAK
- ↑ Ludwik Hass, Ambicje rachuby, rzeczywistość. Wolnomularstwo w Europie Środkowo-Wschodniej 1905—1928. Warszawa 1984, s. 232.
- ↑ а б в г д Czy wiesz kto to jest? Uzupełnienia i sprostowania. Warszawa. с. 61.
- ↑ Walentyna Korpalska, Niepodległościowa działalność Władysława Sikorskiego a program Polskiego Stronnictwa Postępowego (przyczynek do nieznanych dziejów polskich partii politycznych w Galicji w latach 1910—1914), «Zeszyty Naukowe Wyższej Szkoły Pedagogicznej w Bydgoszczy — Studia z Nauk Społecznych» z. 2, 1979, s. 11–13.
- ↑ Wanda Kiedrzyńska, Powstanie i organizacja Polskiego Skarbu Wojskowego 1912—1914, [w:] «Niepodległość», t. XIII zeszyt 1 (33), 1936, s. 94.
- ↑ Dziennik Obwieszczeń Naczelnego Komitetu Narodowego. Sekcya Zachodnia, Kraków 24 sierpnia 1914 roku, rok I, nr 1, s. 4.
- ↑ Włodzimierz Suleja, Tymczasowa Rada Stanu, Warszawa 1998, s. 222.
- ↑ Jerzy Paciorkowski, Służba na wygnaniu, Policja 997, nr 1 (58), styczeń 2010, ISSN 1734—1167, s. 14–15.
- ↑ Leon Chajn, Polskie Wolnomularstwo 1920—1938, Warszawa 1984, s. 101.
- ↑ Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921–1924. Warszawa: Prezydium Rady Ministrów. 1926. с. 17.
- ↑ M.P. z 1934 r. nr 27, poz. 41 «za pracę w dziele odzyskania niepodległości».
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Wielka Ilustrowana Encyklopedja Powszechna Wydawnictwa Gutenberga, [T.] IV. с. 71.
- «Хто був ким у Другій Польській Республіці» за редакцією проф. Джек. М. Майхровський, Варшава 1994, видання І.
Тексти за темою Станіслав Довнарович (польською) у Вікіджерелах
Посилання[ред. | ред. код]
- Лист Станіслава Довнаровича до Вацлава Серошевського 1916 року в колекції Національної бібліотеки — цифрова версія на Polona.pl
|
