Станіслав Станіславович Яблоновський
| Станіслав Станіславович Яблоновський | |||
|---|---|---|---|
| Stanisław Jabłonowski | |||
| Народився |
10 березня 1799 Варшава, Королівство Пруссія | ||
| Помер |
15 серпня 1878 (79 років) Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина або Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина | ||
| Діяльність | військовик, мемуарист | ||
| Галузь | військова служба[1], політична діяльність[1] і бізнес[1] | ||
| Членство | Краківське наукове товариствоd[2] | ||
| Титул | князь | ||
| Конфесія | католик | ||
| Рід | Яблоновські | ||
| Батько | Станіслав Павел Яблоновський | ||
| Мати | Теодора Валевська | ||
| Брати, сестри | Антоній Яблоновський | ||
| У шлюбі з |
Марія Гонзага-Мишковська-Вельгорська Ванда Оссолінська | ||
| Діти | Бездітний | ||
| Нагороди |
| ||
 | |||
Князь Станіслав Станіславович Яблоновський (пол. Stanisław Jabłonowski; 10 березня 1799 — 15 серпня 1878, Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина) — польський аристократ, учасник Листопадового повстання (1830—1831 років), один із засновників нафтового промислу в Польщі.
Біографія[ред. | ред. код]
Представник польського магнатського роду Яблоновських герба Прус III. Другий син сенатора-воєводи Царства Польського князя Станіслава Павла Яблоновського (1762—1822) і Теодори Валевської (пом. 1826). Старший брат — Антоні.
Станіслав Яблоновський здобув освіту за кордоном, в аристократичному пансіоні в Парижі та школі пастора Герлаха у Швейцарії. Коли 1815 року він повернувся на батьківщину, то насилу розмовляв польською.
1814 року на балу у матері молодого князя представили російському імператору Олександру I Павловичу, де він заявив про своє бажання вступити на військову службу. 1816 року склав іспити і був прийнятий кадетом в артилерійську батарею кінної артилерії. Завдяки своєму походженню через два роки був піднятий до чину підпоручика. Конфліктував із великим князем Костянтином Павловичем, намісником Царства Польського, і 1821 року пішов у відставку.
1830 року, після початку Листопадового повстання в Царстві Польському, Станіслав Яблоновський повернувся на військову службу і взяв участь у збройному повстанні. Служив у 4-й батареї легкокінної артилерії. Брав участь у боях з росіянами під Мілозною (18 лютого 1831), першій битві під Вавро (19 лютого) і під Гроховом (25 лютого), за яку 16 березня 1831 року а отримав золотий хрест Virtuti Militari. Після битви під Гроховим отримав чин капітана. 26 травня 1831 року брав участь в битві під Остроленкою.
Станіслав Яблоновським став шефом штабу при генералові Юзефові Бемі, призначеному командиром польської артилерії. Брав участь в обороні Варшави, під час якої командував 2-ю батареєю легкокінної артилерії.
Був автором мемуарів про Листопадове повстання 1830—1831 років.
Станіслав Яблоновський був одним із засновників нафтового промислу. 1852 року в порожньому лісі в Сярах побудував першу в світі нафтову вежу. Поруч зі своїм палацом в Кобилянці побудував фабрику з виробництва асфальту.
Сім'я[ред. | ред. код]
Станіслав Яблоновський двічі був у шлюбі. 1825 року одружився з Марією Гонзага-Мишковською-Вельгорською. 1875 року у віці 76 років вдруге одружився зі своєю тещою Вандою Оссолінською. Не залишив після себе дітей. З його смертю згасла старша гілка Яблоновських, що перебувала в російському підданстві.
Література[ред. | ред. код]
- Stanisław ks. Jabłonowski, Wspomnienia o bateryi pozycyjnej artyleryi konnej gwardyi królewsko-polskiej. Przedmowa, Drukarnia Ludowa w Krakowie, 1916.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/jablonowski-stanislaw/