Старий Солотвин
| село Старий Солотвин | |
|---|---|
 Хрестовоздвиженська церква у с. Старий Солотвин
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район |  Бердичівський район
|
| Громада | Гришковецька селищна громада |
| Облікова картка | Старий Солотвин |
| Основні дані | |
| Засноване | 1593 |
| Населення | 903 |
| Площа | 4,33 км² |
| Густота населення | 233,49 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13320 |
| Телефонний код | +380 4143 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°02′14″ пн. ш. 28°40′58″ сх. д. / 50.03722° пн. ш. 28.68278° сх. д.Координати: 50°02′14″ пн. ш. 28°40′58″ сх. д. / 50.03722° пн. ш. 28.68278° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
223 м |
| Водойми | р. Коденка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 13320, с. Старий Солотвин |
| Карта | |
  Старий Солотвин | |
 Старий Солотвин | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Старий Соло́твин (в минулому — Солотвин, польськ.Sołotwin) — село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 826[1] осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Селом протікає річка Коденка, ліва притока Гуйви.
Історія[ред. | ред. код]
Давні часи[ред. | ред. код]
На околицях Старого Солотвина виявлено залишки поселення трипільської культури, доби бронзи та черняхівської культури[2].
У складі Речі Посполитої та Російської імперії.[ред. | ред. код]
Село відоме з 1593 року.
На поч. ХІХ ст. дідичем села був третій син маршалка шляхти Волинської губернії гр. Вінсента Ледуховського, Леон (1812—1850)[3], брат якого, Аполлон, був дідичем розташованого неподалік с. Кодня. Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Солотвинської волості Житомирського повіту Волинської губернії, мешкало 1354 особи, 158 дворових господарств, волосне правління, існували православна церква, каплиця, школа, постоялий будинок[4], палац.
До Солотвинської волості відносились такі населенні пункти: Агатівка, Борисівка, х, Борисівська корчма, ур.,Бруслі, ур.,Белоцерківка, ур.,Гальчинець, Гвоздава, Дубова Корчма, ур., Журбинці, с., Коденщина, ур.,Кукільня, Малі Мошківці, Никонівка, Осикова, х.,Половецьке, Попов х, Рейский фольв. Терещенки, Рея, село, Рея -станція, Рокитяна, ур.,Рокитяна-Цегельня, ур.,Ружский х, Ружки, Сіомаки, Скаківка, Солотвин, Солотвинський фольв.,Средня Гребля, ур.,Татаринівка Велика, Хмелище, Червоне м.,Черни, ур.,Чорні Лози, ур.,Черчик, ур[5].
Станом на 1890 р. село було також власністю Ледуховських (Ledóchowski). У селі було засновано філію музею бджолярства, існувала велика пасіка-господарство налічувало 800 вуликів[6]
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2144 осіб (1113 чоловічої статі та 1031 — жіночої), всі — православної віри[7].
У 1906 році у селі було 352 дворів та 2376 мешканців[8].
Часи УРСР[ред. | ред. код]
У зв'язку з ліквідацією повітів та організацєю районів, 25 березня 1923 року була організована Солотвинська районна робітничо-селянська міліція. Відділок був підпорядкований Житомирському окружному управлінню міліції, відносився до структури НКВС УРСР.
У жовтні 1924 року Солотвинська районна міліція припинила існування у зв'язку з організацією Коднянського району. Документи знаходяться у ДАЖО[9].
Під час Голодомору 1932—1933 р.р. у селі померло від голоду 117 чол., імена яких встановлено. Загиблі з родин Гуменюк, Дмитренко, Король, Зінюк, Павлюк, Тимошик, Фещук та ін[10]. Голод викликав обурення селян. У доносі інформатора міськпарткому Предборського зазначені слова колгоспника с. Солотвин голові колгоспу:[11]
|
«Ні, я не такий дурень, щоб працювати за трудодень.
Ми вже бачимо, до чого довела Радвлада. Буде той дурень, хто буде працювати за трудодень».. |
|
У Другій світовій війні загинуло 312 жителів села[2]. На сайті Центра документації Об'єднання Саксонські меморіали м. Дрезден міститься інформація про Павлюка Феодосія Івановича, (03.05.1908-07.04.1943), який народився у с. Солотвин, Бердичівського району, радянського військовополоненого, що загинув у таборі на території німецького рейха[12].
1 січня 1944 р. радянські війська зайняли село Солотвин[13].
1962 року в селі споруджено два пам'ятники і два обеліски Слави воїнам.
1970 року Старосолотвинській народній хоровій капелі присвоєно звання самодіяльного народного хору[2].
Станом на 1973 р. у селі налічувалося Дворів — 500. Населення — 1564 чоловіка, було розташоване правління колгоспу «Гігант». Колгоспу належало 3141 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2583 га орної землі. Напрямки-вирощення зернових та технічних культур, м'ясо-молочне тваринництво, пасіка на 320 бджолосімей. З допоміжних підприємств господарство мало млин, олійницю, пилораму, соковижимальний цех. У селі працювали: ЗОШ, два клуби, дві бібліотеки, лікарня на 35 ліжок, двоє дитячих ясел, відділення зв'язку, три магазини, майстерня побутового обслуговування[2].
Наш час[ред. | ред. код]
Станом на 2020 р. у селі діє фермерське господарство ТОВ «Кольза»[14], працює ЗОШ с. Ст. Солотвин, магазини, Солотвинська птахофабрика.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1225 осіб, з яких 557 чоловіків та 668 жінок.[15]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 981 особа.[16]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[17]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,82 % |
| російська | 1,58 % |
| молдовська | 0,10 % |
| інші | 0,50 % |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
У селі збереглася діюча[18] дерев' яна Хрестовоздвиженська церква, 1885 р.[19] Церква належить до пам'яток архітектури місцевого значення. В 60-х роках використовувалась як зерносховище. Храмове свято відзначається 27 вересня[20].
.jpg)
У 1970 р. на ставку був створений штучний острів, якому дали назву «Острів кохання». На ньому розташований відомий у області туристичний об'єкт «Хатина рибака та мисливця» або «Будинок рибалки» на Острові кохання.[21]
Цікаві факти[ред. | ред. код]
Дім рибалки став місцем зйомки частини кадрів для художнього серіалу «Мольфар»(2016), тут знімав свій кліп гурт BRUTTO (Білорусь) із кліпом «12 обезьян»[22]
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Сидоржевський Михайло Олексійович (нар.1958) — український громадський діяч, публіцист, редактор, поет. Член Проводу ОУН. Голова Національної спілки письменників України (з листопада 2014 року), головний редактор «Української літературної газети» (з жовтня 2009 року).
- Сокорчук Олександр Вікторович (1988—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Дмитренко Ольга Варфоломіївна (нар.1937) — Почесний громадянин Бердичівського району, близько 20 років була головою колгоспу «Гігант»[23]
- Уродженцями села є І. М. Вікарій — кандидат історичних наук, Є. М. Кондратюк — доктор біологічних наук, професор.[2]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://gryshkovecka-gromada.gov.ua/pasport-gromadi-11-40-02-21-09-2021/
- ↑ а б в г д Чорнобривцева О.С, Булкін Г.П.,Бутич І.Л. та ін. (1973). ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР (PDF) (укр) . Київ: Інститут історії АН УРСР. с. с.198.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка); Явне використання «та ін.» у:|last=(довідка) - ↑ Uruski Seweryn (1814-1890) (1911). Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. Koźn-Leut (пол) . Warszawa: Gebethner i Wolff. с. т.8, ст.323.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Солотвинская волость. Сайт о генеалогии (рос) . Процитовано 27.07.2019.
- ↑ Sulimierski, Walewski, red.Chlebowski (1890). Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich-т.ХІ (польською) . Warszawa: druk. "Wieku" Nowy-Swiat, nakl.Władysław Walewski. с. 65.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-27. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- ↑ Фонд Р-1 - Р-500 Сторінка 1, р-175, оп.1. Державний архів Житомирської області (укр.). Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Л. А. Копійченко,В. А. Поплавська, Є. Р. Тіміряєв та ін. (2008). Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 р.р. в Україні. Житомирська обл (PDF) (укр) . Житомир: Полісся. с. 325. ISBN 978-966-655-361-7.. Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 16 квітня 2019.
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка); Явне використання «та ін.» у:|last=(довідка) - ↑ Kopiĭchenko, L. A.; Vrublevsʹkyĭ, Vasylʹ.; Копійченко, Л. А.; Врублевський, Василь.; Ukraïnsʹkyĭ instytut nat︠s︡ionalʹnoï pam'i︠a︡ti; Z︠H︡ytomyrsʹka oblderz︠h︡administrat︠s︡ii︠a︡.; Український інститут національної пам'яті.; Житомирська облдержадміністрація. (2008). Nat︠s︡ionalʹna knyha pam'i︠a︡ti z︠h︡ertv Holodomoru 1932-1933 rokiv v Ukraïni. Z︠H︡ytomyrsʹka oblastʹ (укр) . Z︠H︡ytomyr: Polissi︠a︡. с. 888. ISBN 978-966-655-361-7. OCLC 528703496.
- ↑ Граждане СССР (рос) . Центр документации Объединения Саксонские мемориалы г. Дрезден. до 2016. Процитовано 16.04.2019.[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ ХРОНІКА ВИЗВОЛЕННЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ УКРАЇНИ (1943 - 1944 р р.): день за днем. Онлайн виставка архівних копій вебсайтів «Перемога над нацизмом у Європі» Сайт ЦДЕА України (укр) . Процитовано 29.03.2019.
- ↑ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЬЗА". Tripoli (укр) . Процитовано 30.03.2019.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ СВЯТО-ХРЕСТО-ВОЗДВИЖЕНСЬКА ЦЕРКВА. You Control. Процитовано 30.03.2019.
- ↑ Івчук, Віктор (10.2008). с. Старий Солотвин, Бердичівський р-н, Житомирська область. Дерев*яні храми України (укр) . 2008, Olena Krushynska. Процитовано 30.03.2019.
- ↑ СВЯТО-ХРЕСТОВОЗДВИЖЕНСЬКИЙ ХРАМ С. СТАРОГО СОЛОТВИНА ВІДЗНАЧИВ ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО. сайт Житомирської ЄпархіїРПЦ (укр) . 30.09.2014. Процитовано 30.03.2019.
- ↑ Будиночок рибалки на Острові кохання, Старий Солотвин. ua.igotoworld.com (укр) . Процитовано 30.03.2019.
- ↑ Горобчук, Анатолій (11.11.2018). Мисливський будинок на “Острові кохання”. Мій Бердичів (укр) . Анатолій Горобчук, Василь Котов, 2008-2019 рр. Процитовано 30.03.2019.
- ↑ Почесний громадянин Бердичівського району відзначив 80-ти річний ювілей. Офіційний сайт Бердичівської РР (укр) . Бердичівська районна рада. 20 липня 2017. Процитовано 30.03.2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Старий Солотвин
- Sołotwin (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 65. (пол.)
- Sołotwin (2) gmina Sołotwin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 610. (пол.)
| ||||||||||||||||
_(1796).png)
| ||||||||
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |