Стефанів Опанас Авксентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стефанів Опанас Авксентійович
 Підполковник
 Полковник
Загальна інформація
Народження2 листопада 1891(1891-11-02)
Рожище, Волинська губернія
Смертьневідомо
Громадянство Російська імперія
 УНРПольща Польща
Національністьукраїнець
Військова служба
Роки служби19181921
Приналежність Російська імперія
 УНР
Вид ЗС Армія УНР
Рід військУкраїнська Народна Республіка Сухопутні війська
ФормуванняРосійська імперія 62-а піхотна дивізія
Українська Народна Республіка Запорізький корпус
Українська Народна Республіка 6-а Запорізька дивізія
Українська Народна Республіка 1-а Запорізька дивізія
Українська Народна Республіка Бессарабська повстанська група
Війни / битвиПерша світова війна
Радянсько-українська війна
(Перший зимовий похід)
(Другий зимовий похід)

Стефанів (Стефанів-Затварський) Опанас Авксентійович (нар. 2 листопада 1891, Рожище — пом. невідомо) — український військовий діяч, полковник Армії УНР. У квітні 1920 року — тимчасовий виконувач обов'язків начальника штабу Армії УНР.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Опанас Стефанів народився 2 листопада 1891 року в містечку Рожище Луцького повіту Волинської губернії. Закінчив Луцьку гімназію, а у 1914-му — Чугуївське військове училище.

З училища вийшов підпоручиком і був приписаний до Сибірського телеграфного батальйону, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Закінчив один курс Військової академії Генерального Штабу. У 1917 році Стефанів займав посаду виконуючого обов'язки начальника штабу 62-ї піхотної дивізії. В російській армії дослужився до звання капітана.

З 14 вересня 1918 року Опанас Стефанів — старший ад'ютант штабу окремої Запорізької дивізії Армії Української Держави. 22 січня 1919 року Стефаніва призначено на посаду начальника штабу Запорізького корпусу Дієвої армії УНР. Влітку-восени 1919 року — начальник штабу 6-ї Запорізької дивізії. У грудні був інтернований польською владою. У січні 1920 року Стефанів втік з табору для інтернованих до Армії УНР, що на той час проводила Перший Зимовий похід. Через хворобу на тиф військовик зміг наздогнати армію лише у березні[1]. З 14 по 24 квітня 1920-го Опанас Авксентійович тимчасово виконував обов'язки начальника штабу Дієвої армії УНР[2]. У травні 1920-го був призначений на посаду начальника оперативного відділу штабу армії. 5 жовтня отримав звання підполковник. З жовтня 1920 року — начальник штабу 1-ї Запорізької дивізії, з якою повторно був інтернований у польських таборах.

Станом на квітень 1921 року служив підполковником 1-ї Запорізької стрілецької дивізії та перебував у таборі інтернованих у місті Вадовиці. Влітку-восени 1921 року Опанас Авксентійович — начальник штабу Південної повстанської групи[3][4], що готувала антибільшовицьке повстання на Півдні України.

До 1923 року Опанас Авксентійович перебував на еміграції на Волині (тоді у складі Польщі). Через національно-просвітницьку діяльність конфліктував із польською владою та КПЗУ. Під час однієї із сутичок був поранений в голову та втратив око. Подальша доля невідома.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Лицарі Зимових походів. 1919—1922 рр./ Я.Тинченко. — К.: «Темпора», 2017. — с. 73. ISBN 978-617-569-302-5
  2. Військо Української революції 1917—1921 років / Євген Пінак, Микола Чмир; під заг. ред. К. Галушка. — Харків: «Клуб сімейного дозвілля», 2017 — с. 401. ISBN 978-617-12-3399-7
  3. Військова історія. Бессарабська повстанська група у Другому зимовому поході армії УНР./ Файзулін Я. М. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. — c. 371
  4. В'ячеслав Василенко. Південні група військ УНР у підготовці антибільшовицького повстання. — с. 104.

Джерела

[ред. | ред. код]