Стоян Новакович
| Стоян Новакович | |
|---|---|
| серб. Стојан Новаковић | |
 | |
| Ім'я при народженні | серб. Коста Новаковић |
| Народився |
1 (13) листопада 1842[4][2][3] Шабаць, Князівство Сербія[5][2][3] |
| Помер |
18 лютого 1915[1][2][3] (72 роки) Ниш, Королівство Сербія[5][2][3] |
| Поховання | Новий цвинтар |
| Країна |
.svg){kind=small} Князівство Сербія.svg){kind=small} Королівство Сербія |
| Діяльність | дипломат, геральдист, філолог, письменник, політик, історик |
| Галузь | історія[6], історіографія[6] і політика[6] |
| Alma mater | Белградський університет і First Belgrade Gymnasiumd |
| Знання мов | сербська[4][6][7] |
| Членство | Грецьке філологічне товариство Константинополяd, Сербська академія наук і мистецтв (5 (18) лютого 1915), Сербське вчене товариствоd (5 (17) квітня 1887) і Академія моральних і політичних наук |
| Посада | Посол Франції в Османській імперіїd |
| Партія | Serbian Progressive Partyd і Liberal Party (Serbia)d |
| Конфесія | Сербська православна церква |
| Автограф |
 |
Стоян Новакович (Стојан Новаковић; 1 листопада 1842, Шабац — 18 лютого 1915, Ніш) — сербський політик, письменник, дипломат, філолог, історик, голова Сербської академії наук і мистецтв.
З відзнакою закінчив гімназію в Шабаці (1857), завершив вищу гімназію (1860). У Белграді закінчив Ліцей (відділення права) трьома роками пізніше.
В 1865 році став професором гімназії і обраний членом Сербського наукового товариства. Був професором Великої школи (сучасний Університет Белграда).
З 1873 року обіймав посаду міністра освіти у уряді Йована Ристича (1873—1875 і 1880—1885), провів реформу середньої освіти, розділивши гімназії на суспільний і природничий напрямки.
Як дипломат сім років очолював місію в Стамбулі (1885—1892). Він став першим політиком, який використав македонський націоналізм (маргінальний, зароджуваний та ідеологічно несформований на той час) як ідеологію протистояння сильним позиціям Болгарії в Македонії та як перехідний етап до повної сербізації її слов'янського населення.[8][9] Після повернення очолив Державну раду (1895—1896). Знову був відправлений послом в Стамбул (до 1900), потім в Париж і до 1905 року в Санкт-Петербург, де і пішов у відставку.
Після повернення до Сербії відтворив Прогресивну партію. Під час Першої світової війни Новакович був обраний головою уряду.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Був керівником Національної бібліотеки в Белграді (1869—1874).
Перекладав поезію Адама Міцкевича (1886).
При заснуванні Сербської академії наук і мистецтв (1886) обраний в числі перших 16 членів — академіків від філософських наук. Указом призначений (1 лютого 1906) головою Академії і залишався на цій посаді до своєї смерті 1915.
При створенні Сербського книжкового товариства (1892) був обраний його головою.
Був членом Російської академії наук.
Розробив проект Конституції Сербського королівства 1901 року.
Заснував в 1865 році альманах «Віла» і редагував його до 1868 року.
Написав граматику сербської мови для школи.
Видав Законник Стефана Душана в 1870 і 1898 роках.
Товариство істориків Сербії носить ім'я Стояна Новаковича.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ а б в г д Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
- ↑ а б в г д Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Новакович Стоян // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Дипломатски архив – Дубровник, ПП одель, Ф. 1. ISBN 954-8475-08-1. 1888.
- ↑ ДРУШТВО „СРБО-МАКЕДОНЦИ“
Джерела[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Новакович Стоян // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 578.
|
