Стригунков Роман Васильович
Стригунков Роман Васильович | |
---|---|
Народився |
8 вересня 1983 (40 років) СРСР, РРФСР, Бєлгородська область, Бєлгород |
Громадянство | Росія |
Діяльність | активіст |
Партія | Нова Сила |
Рома́н Васи́льович Стригунко́в (8 вересня 1983 року, СРСР, РРФСР, Білгородська область, Бєлгород) — політично-громадський діяч, творець[1] та керівник Російського легіону Євромайдану[2][3]. Cповідує ідеї Українства[4], виступає за вихід Білгородської області зі складу Російської Федерації, з наступним приєднанням її до України. Голова Білгородської Народної Республіки[5]. Один із учасників Форуму Вільних Держав Постросії. Лідер Визвольного руху Білгородщини[6].
Біографія[ред. | ред. код]
Роман Васильович Стригунков народився 8 вересня 1983 у місті Білгород. З 2001 по 2003 служив строкову службу в 1 окремій стрілецькій бригаді охорони генерального штабу ЗС РФ (Олександрівські казарми, м. Москва). Демобілізувався у званні Старший сержант. У 2005-2010 роках разом із Земфіраою, Толоконніковою Надією, Верзіловим Петром Юрійович (учасник артистичної групи "Війна" ) навчався на кафедрі соціальної філософії МДУ ім. Ломоносова, де вперше почав поширювати ідеї Українства серед студентів. З 2008 по 2011 працював аналітиком спаму та антивірусу в компанії Mail.Ru VK (компанія).
Політична діяльність[ред. | ред. код]
Політичну кар'єру розпочав у 1999 році, під час візиту до Білгорода прем'єр-міністра Нємцов Бориса. Під час свого брифінгу в БелДУ Нємцову сподобалися запитання, задані Стригунковим, через що Романа було запрошено на сцену, де вони продовжили спілкування.
Брав активну участь у Протестах на Росії 2011—2013. Учасник акцій протесту на Болотній та на ак. Сахарова у Москві. Керівник білгородського регіонального відділення партії «Нова сила»[7][8]. Організатор низки політичних акцій у Білгороді 2011-13 рр. — «Досить годувати Москву», «Проти 282 статті та репресій», «Пам'яті Тамбовського повстання та жертв політичних репресій», «Перейменування пам'ятника «Героїв Громадянської війни» у «Пам'яті жертв Громадянської війни»». Багаторічний організатор проведення «Руського маршу» у Білгороді, а також одиночного пікету на підтримку Олексія Навального.
В Україні співпрацював із Українським Національним Союзом (УНС), Всеукраїнське об'єднання «Свобода», партією Братство. Співорганізатор маршів в честь УПА в 2012-2013 в Харкові та Полтаві[9].
З 2 грудня 2013 брав активну участь у подіях української революції у складі самооборони Євромайдану, у тому числі у вуличних боях зі спецпідрозділом МВС України «Беркут». Очолив створений із громадян Росії Російський легіон[10]. У січні 2014 на Майдані Незалежності в Києві було встановлено намет Російського легіону Євромайдану в якому було створено штаб та прес-центр[11], в якому Стригунков проголосив початок непримиренної «боротьби з Путіним та імперськими амбіціями Росії». На прес-конференції Стригунков, що відбулася після цього, заявив:
«Русофобии в этническом смысле нет, но есть ненависть к москальству и совку. Это начало конца. Начала конца путинского режима. Именно сейчас мы должны быть здесь, чтобы вершить свою историческую судьбу! Историческая судьба России решается здесь и сейчас!»[12]
Кримінальне переслідування[ред. | ред. код]
Оголошено у федеральний та міжнародний розшук рішенням Басманного суду м. Москви за ст. 280 КК РФ Громадські заклики до здійснення екстремістської діяльності та 1 і 2 ст. 282.2 КК РФ керівництво діяльністю екстремістської організації та участь у ній, за участь у діяльності забороненої в РФ партії «Правий сектор» . У квартирі Стригункова було проведено обшук, вилучено всі особисті речі, документи, комп'ютер. Обшук проводило Центральне управління Центру протидії екстремізму. У 2017 р. ДМС України надала статус «Особи з додатковим захистом» [13][14][15].
Фільмографія[ред. | ред. код]
Роман Стригунков разом із Олегом Голтвянським , Олегом Тягнибоком, Олегом Однороженком, Андрієм Білецьким, Ігорем Гаркавенком тощо взяв участь у зйомках документального фільму Юрія Горського «Україна. Майдан. Перемога»[16].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Власовцы XXI века. Бойцы Олега Ляшко намерены тренировать «оловянных солдатиков» российской внесистемной оппозиции - Крымский сайт. taurica.net. Процитовано 27 грудня 2023.
- ↑ Контроль, Правовий (13 січня 2020). Украина выдаёт ещё одного политического иммигранта. ПРАВОВИЙ КОНТРОЛЬ (укр.). Процитовано 27 грудня 2023.
- ↑ Экспертный доклад. lib.memo.ru. Процитовано 27 грудня 2023.
- ↑ Убийца под "кайфом" | novorossia | Дзен. web.archive.org. 5 червня 2023. Архів оригіналу за 5 червня 2023. Процитовано 27 грудня 2023.
- ↑ Voronin, Anatoly (1 вересня 2023). Roman Strigunkov. Golden Heart Motel. Процитовано 27 грудня 2023.
- ↑ Розпад РФ наближається і про це говорить вже сам «кремлівський дід» — лідер «Визвольного руху Бєлгородської республіки». Всі новини Кременчука на сайті Кременчуцький ТелеграфЪ (укр.). Процитовано 2 квітня 2024.
- ↑ Роман Стригунков: Когда они узнавали, что я в розыске, они улыбались и отпускали меня. Для них враг России - это друг. ЗакС.Ру (рос.). Процитовано 27 грудня 2023.
- ↑ Оппозиционный журнал. dorser10.rssing.com. Процитовано 27 грудня 2023.
- ↑ У Полтаві вшанували 71 річницю створення УПА. Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). 15 жовтня 2013. Процитовано 27 грудня 2023.
- ↑ admin (5 серпня 2014). Оперативный шовинизм | Голос народу (укр.). Процитовано 27 грудня 2023.
- ↑ Ложные звонки о минировании за шесть дней затронули более 180 тысяч россиян. Life.ru (рос.). 18 вересня 2017. Процитовано 27 грудня 2023.
- ↑ Власовцы на службе у бандеровцев или Русские на Майдане | ООН-НТУУ «КПИ» • МИР. БЕЗОПАСНОСТЬ. УСТОЙЧИВОЕ РАЗВИТИЕ. web.archive.org. 24 вересня 2022. Архів оригіналу за 24 вересня 2022. Процитовано 2 січня 2024.
- ↑ Цензор.НЕТ (23 січня 2017). Слідком РФ заявив про відкриття кримінальної справи проти 5 громадян РФ за "причетність до діяльності "Правого сектора". ФОТОрепортаж. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 27 грудня 2023.
- ↑ Чем известны пять россиян, на которых в РФ завели дело за связь с Правым сектором. KP.UA (рос.). Процитовано 2 січня 2024.
- ↑ Следком России возбудил дело против пятерых россиян, причастных к Правому сектору. nv.ua (рос.). Процитовано 2 січня 2024.
- ↑ УКРАИНА. МАЙДАН. ПЕРЕМОГА — трейлер документального фильм, 2014. artpolitinfo.livejournal.com. 19 грудня 2015. Процитовано 28 грудня 2023.