Струнников Микола Іванович
Микола Іванович Струнников | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Николай Иванович Струнников | ||||
Народження |
14 травня 1871 Орел, Російська імперія | |||
Смерть | 20 вересня 1945 (74 роки) | |||
Москва, СРСР | ||||
Поховання | Новодівичий цвинтар | |||
Країна |
Російська імперія СРСР | |||
Навчання | ||||
Діяльність | художник | |||
Відомі учні | Невкритий Денис Никифорович | |||
Діти | Струнников Сергій Миколайович | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Струнников Микола Іванович у Вікісховищі |
Микола Іванович Стру́нников (рос. Николай Иванович Струнников; нар. 14 травня 1871, Орел — пом. 20 вересня 1945, Москва) — російський і радянський живописець; член Асоціації художників революційної Росії з 1923 року; заслужений діяч мистецтв РРФСР з 1940 року[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 14 травня 1871 в місті Орлі (тепер Росія) в багатодтній родині[2]. Початкову художню освіту здобув у московській майстерні художника Сергія Грибкова у 1887 році[1]. У 1892—1899 роках був вільним слухачем Московського училища живопису, скульптури та зодчества, де навчався у Абрама Архипова та Валентина Сєрова. Навчання закінчив з двома срібними і бронзовою медалями[2]. У 1901—1906 роках навчався у Петербурзькій академії мистецтв у Іллі Рєпіна.
У 1913—1920 роках жив і працював в Україні, викладав у Київській художній школі.
Помер в Москві 20 вересня 1945 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.
Творчість[ред. | ред. код]
Автор психологічних портретів і жанрових картин:
- «Портрет В. Гіляровського» (1897);
- «1905 рік. Безробітні» (1905);
- «Похорон Баумана» (1924);
- «Партизан» (1929);
- «Молодь на літаки!» (1937).
1919 року брав участь у розписі Луцьких казарм у Києві.
У період 1927—1930 років створив галерею портретів героїв громадянської війни — Ворошилова, Пархоменко, Подвойського. За портрет партизана Луньова був нагороджений Золотою медаллю на Міжнародній виставці в Парижі 1937 року[2].
Роботи зберігаються у Третьяковській галереї у Москві, Центральному музеї Збройних сил у Москві, Музеї новітньої історії Росії в Москві, Дніпропетровському національному історичному музеї імені Д. Яворницького, Полтавському, Донецькому художніх музеях[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Акціонний дім «Корнерс». Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 4 червня 2020.
- ↑ а б в Трамвай искусств. [Архівовано 4 червня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Родзин Н. Творчество Н. И. Струнникова. «Искусство», 1963, № 5;
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 222.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 561. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
|
- Народились 14 травня
- Народились 1871
- Уродженці Орла
- Померли 20 вересня
- Померли 1945
- Померли в Москві
- Поховані на Новодівичому цвинтарі в Москві
- Заслужені діячі мистецтв РРФСР
- Випускники Московського училища живопису, скульптури й зодчества
- Випускники Петербурзької академії мистецтв
- Художники XIX століття
- Художники XX століття
- Художники Російської імперії
- Російські художники
- Радянські художники
- Педагоги Російської імперії
- Педагоги XX століття
- Члени Асоціації художників революційної Росії
- Викладачі Київського художнього училища
- Працівники Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького