Стулов Олексій Валерійович
| Стулов Олексій Валерійович | |||
|---|---|---|---|
 Солдат | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
1 січня 1991 Кривий Ріг | ||
| Смерть |
5 вересня 2014 (23 роки) Весела Гора | ||
| Поховання | Кривий Ріг | ||
| Псевдо | «Гвоздь» | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||
| Формування | |||
| Війни / битви |
Війна на сході України • Бої за Щастя • Засідка під Веселою Горою | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Олексі́й Вале́рійович Сту́лов (1 січня 1991 — 5 вересня 2014) — солдат Збройних сил України.
Короткий життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив Криворізький професійний гірничо-електромеханічний ліцей. Протягом 2009—2011 років працював на шахті «Жовтневий» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». З початком російсько-української війни пішов добровольцем на фронт, снайпер 2-го відділення 1-го взводу, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар».
5 вересня 2014 р. між 14:30 та 15:00 Олексій разом з побратимами потрапив у засідку поблизу села Весела Гора. Бійці на двох машинах під'їхали до блокпоста — на ньому майорів український прапор. З'ясувалося, що на блокпості були терористи ДШРГ «Русіч». Вони відкрили вогонь, прострелили бензобак, одна з автівок вибухнула. Пораненого Олексія добивав російський неонацист Олексій Мільчаков, відомий своєю схильністю до садизму. Він розпоров бійцю черевну порожнину, а потім вбив пострілом в голову. Катування та вбивства бійців батальйону «Айдар» терористи знімали на відео.[1]
Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий Герой. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш. Після проведення експертизи ДНК 10 липня 2015 року воїна перепоховали на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу, у місті оголошено жалобу.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- указом Президента України № 47/2019 від 28 лютого 2019 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]
- нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
- нагороджений відзнакою міста Кривий Ріг «За Заслуги перед містом» 3 ступеня (посмертно)
- в грудні 2015 року у школі, котру закінчив Олексій, відкрито меморіальну дошку його честі
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Садизм особового складу ДШРГ “Русіч” (Р22) – Страчені на Донбасі (укр.). Процитовано 30 серпня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 28 лютого 2019 року № 47/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Стулов Олексій Валерійович [Архівовано 2 березня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Солдати (Україна)
- Народились 1 січня
- Народились 1991
- Померли 5 вересня
- Померли 2014
- Поховані у Кривому Розі
- Військовики 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар»
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені знаком «За оборону Луганського аеропорту»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Кривого Рогу
- Померли у Веселій Горі
- Закатовані