Сумбаванці
| Сумбаванці | |
|---|---|
 | |
| Самоназва | тау семава |
| Кількість | 319 423 (2000)[1] |
| Ареал |
 Індонезія: провінція Західна Нуса-Тенґара |
| Раса | південні монголоїди |
| Близькі до: | сасаки, балійці |
| Мова | сумбава, індонезійська |
| Релігія | іслам |
Сумбава́нці (сумбавці, сумбава, семава, власна назва тау семава, індонез. Suku Sumbawa) — народ в Індонезії, на заході острова Сумбава.
Як етнічна спільнота склалися в межах султанату Сумбава, що утворився в XVII ст.
Розселення, чисельність[ред. | ред. код]
Населяють округи Сумбава і Західна Сумбава провінції Західна Нуса-Тенґара. Крім Сумбави, живуть на сусідньому острові Мойо. Деякі сумбаванці переселися на острів Ломбок та в інші райони Індонезії.
Чисельність сумбаванців 2000 року становила 319 423 особи, це 8,34 % населення провінції[2].
Мова, релігія[ред. | ред. код]
Говорять мовою сумбава, яка належить до балі-сумбаванської групи західної гілки малайсько-полінезійських мов[3]. Вона є дуже близкьою до мов Балі та Ломбоку, але сильно відрізняється від мови сусідів-біма, що живуть на сході Сумбави. Сумбаванська мова перебуває в щоденному використанні, має дві форми: ввічливу та неформальну. Поділяється на кілька діалектів: семава, семава-таліванг, семава-батуроток (батуланте), ропанг-сурі, селесек, леба, додо, джелуар, танганам, геранта, джеруве. Поширена також індонезійська мова.
За релігією сумбаванці — мусульмани-суніти. Вони є відданими послідовниками ісламу, мусульманське вчення глибоко проникло в усі сфери їхнього життя народу. Проте на побутовому рівні зберігаються елементи старих анімістичних вірувань та пов'язані з ними обряди. Більшість людей ще вірить, що певні хвороби спричинені дією духів, й звертаються по допомогу до знахарів (шаманів) санро, хоча формально діяльність останніх заборонена.
Господарство[ред. | ред. код]
,_Indonesia,_Sumbawa,_Semawa_people,_early_20th_century,_cotton,_metal-wrapped_silk_-_Textile_Museum,_George_Washington_University_-_DSC09773.JPG)
Основне заняття сумбаванців — землеробство. Головною продовольчою культурою є рис, культивують як його вологий, так і суходільний сорти. Вирощують також кукурудзу, перець, бобові, овочі, цибулю, чсаник, каву, фруктові дерева, кокосову пальму.
Розвинене тваринництво. У минулому Сумбава належала до основних постачальників буйволів на інші острови Індонезії. Розводять також корів, кіз, коней, домашню птицю.
Збиральництво має товарних характер, продають цінні породи дерев, ротанг, віск.
Побут[ред. | ред. код]
Сумбаванські села мають лінійне планування. Деякі з них оточені дерев'яним парканом з воротами, що звуться джебак. Хати простих людей називають бале, будинки шляхетних сімей — бала. Часто групи хат розкидані так, що важко визначити межі окремих сіл. Кожне село має мечеть, громадську залу, комору для рису. Поряд із постійним житлом є тимчасове, яке ставлять на полях під час проведення сільськогосподарських робіт.
У хаті зазвичай живе нуклеарна сім'я. Житло прямокутне в плані, має каркасно-стовпову конструкцію, дах двосхилий. Хати ставлять на палях, але територію між палями оточують двома або трьома стінами; тут, під підлогою житлового приміщення, розташований хлів, жінки виконують домашню роботу. Внутрішнє приміщення не має стелі, воно поділяється на 3-4 кімнати.
Основний елемент одягу — каїн, шматок тканини, обгорнутий навколо тіла у вигляді спідниці. Поверх нього чоловіки носять сорочку європейського типу, а жінки — вузьку кофту.
Їжа переважно рослинна — рис та кукурудза з гострими приправами. М'ясо буйволів їдять лише на великі свята, курятину — частіше.
Суспільство[ред. | ред. код]
Сумбаванські сільські громади називаються кампунг або каранг. Громаду очолює сільський голова демонг. Йому допомагають малар, який вирішує земельні питання, та лебег, відповідальний за релігійні справи.
Сумбаванці практикують колективні польові роботи (басіру) а також систему взаємної допомоги саленг-тулонг, наприклад, їжею до весілля або за інших потреб.
Шлюб моногамний, багатоженство дозволене, але трапляється рідко через великий викуп, який потрібно сплатити за дружину. Зберігаються елементи традиційного весільного обряду з бенкетом, спільним купанням молодих.
Походження визначається за батьківською лінією.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Leo Suryadinata, Evi Nurvidya Arifin and Aris Ananta. Indonesia's Population: Ethnicity and Religion in a Changing Political Landscape. ISEAS–Yusof Ishak Institute, 2003, p. 7: Table 1.2.1. Ethnic Groups of Indonesian Citizens: Indonesia, 2000 (англ.)
- ↑ Leo Suryadinata, Evi Nurvidya Arifin and Aris Ananta. Indonesia's Population: Ethnicity and Religion in a Changing Political Landscape. ISEAS–Yusof Ishak Institute, 2003, p. 23: Table 1.2.20. Ethnic Groups of Indonesian Citizens: West Nusa Tenggara, 2000 (англ.)
- ↑ Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: [https://web.archive.org/web/https://www.ethnologue.com/21/language/smw Sumbawa. A language of Indonesia], архів оригіналу: (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- А. А. Бернова. Сумбавцы [Архівовано 24 грудня 2017 у Wayback Machine.]. Народы и религии мира: Энциклопедия [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.]. Гл. ред. В. А. Тишков — М: Большая Российская энциклопедия, 2000, с. 499-500. ISBN 5-85270-155-6 (рос.)
- Zulyani Hidayah. A Guide to Tribes in Indonesia. Anthropological Insights from the Archipelago. Springer Singapore, 2020, pp. 305-307: Sumbawa (Semawa)
- Sumbawa in Indonesia [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. Joshua Project (англ.)