Суріпиця весняна
| Суріпиця весняна | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Капустоцвіті (Brassicales) |
| Родина: | Капустяні (Brassicaceae) |
| Рід: | Суріпиця (Barbarea) |
| Вид: | Суріпиця весняна (B. verna)
|
| Біноміальна назва | |
| Barbarea verna | |
| Синоніми | |
| |
Суріпиця весняна, Американський кресс-салат (Barbarea verna) — вид рослин родини капустяні.
Будова[ред. | ред. код]
Дворічна рослина, що виростає до 30 см. Квіти здатні до самозапліднення. Одна рослина суріпиці дає до 10 000 насінин.
Життєвий цикл[ред. | ред. код]
Квітне до пізньої осені. Сходить восени, утворюючи сидячу розетку з яскраво-зелених грубих листків, що зимує під снігом і після розтавання одразу починає буйно рости.
Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]
Широковідомий бур'ян, що росте в садах і городах. Здатний швидко заглушити культурні рослини й вкрити жовтим цвітом поле.
Практичне використання[ред. | ред. код]
Молоді розеткові листки збирають пізньої осені та ранньої весни і вживають як кресс-салат. Можна збирати листки й узимку, з-під снігу. Замерзле листя кладуть для відтаювання в холодну воду. З нього можна готувати пюре для гарнірів. З прокип'яченого та розтертого листя роблять пюре для юшок і приправ.
Свіже листя придатне для чистих салатів і як смакова приправа до різних овочевих страв.
У Монголії, Афганістані, Пакистані, Ірані, Західному Китаї суріпицю здавна культивують. Зачасту її висівають у суміші з льоном або гірчицею. Насіння містить 29-34 % жирної олії і має високі смакові якості. Використовують для консервування, випікання хліба, для приготування здобного тіста. Ще в XIX ст. суріпиця як олійна рослина культивувалася і в Україні, але тепер її як і рижій, витіснив високоврожайний соняшник.[1]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Молода рослина -
Квіти -
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.28
Джерела[ред. | ред. код]
| ||||||||