Тарасова Олександра Станіславівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (квітень 2021)
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (квітень 2021)
Ця стаття може містити оригінальне дослідження. Будь ласка, удоскональте її, перевіривши сумнівні твердження й додавши посилання на джерела. Твердження, які містять лише оригінальне дослідження, мають бути вилучені. (квітень 2021)
Тарасова Олександра Станіславівна
Народилася 20 серпня 1972(1972-08-20)
Харків
Померла 2 січня 2021(2021-01-02) (48 років)
Київ
·(тромбоемболія)
Громадянство Україна Україна
Місце проживання Київ
Учасник Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014)
Діти Костянтин та Єлизавета
Нагороди
Нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України»
Нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України»
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»

Медаль «За сприяння військовій розвідці» ІІ ступеню

Почесна грамота Міністра оборони України

Тарасова Олександра Станіславівна (20 серпня 1972, Харків — 2 січня 2021, Київ) — волонтер, солістка Національної опери України, держслужбовець 6 рангу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 20 серпня 1972 в Харкові.

З 14 вересня 2002 понад 15 років працювала співачкою (перше сопрано) в Національній опері України[1][2], після чого завершила роботу на оперній сцені та повністю присвятила себе розбудові української державності [3].

Освіта[ред. | ред. код]

У 1991 закінчила Харківське музичне училище, згодом, у 1996, Державну уральську консерваторію ім. М. Мусоргського.

У 2018 закінчила Інститут вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, здобувши ступінь магістра державного управління, спеціалізація «Управління суспільним розвитком».

З 31 серпня 2020 розпочала нове навчання: здобуття наукового ступеня магістра права в Академії адвокатури України.

Активна волонтерська діяльність та державна служба[ред. | ред. код]

У грудні 2013 та лютому 2014 (під час подій Євромайдану) стала адміністраторкою спільнот Революції Гідності в соцмережах.

У 2014 була координаторкою волонтерського проєкту «Крила Феніксу» та з серпня 2014 – його Головою Правління. З грудня 2014 по квітень 2015 року – Голова Правління благодійного фонду «Повернись живим»[4].

25 лютого 2015 – 08 липня 2017 – заснування та керівництво благодійною організацією «Благодійний фонд «Волонтерський десант» [5].

З квітня 2015 до березня 2018 очолювала Управління у справах ветеранів війни та учасників АТО Міністерства соціальної політики[6][7]. За цей час з 2015 по 2018 за участю Олександри Тарасової розроблено та прийнято майже 60 постанов та розпоряджень КМУ щодо соціального захисту ветеранів. Безпосередньо управлінням, яке вона очолювала три роки, велась програма закупівлі житла учасникам АТО[8] та кілька бюджетних програм з соціального захисту учасників АТО: виплати по загибелі та інвалідності волонтерам, добровольцям та постраждалим на Майдані[9], соціально-професійна адаптація та психологічна реабілітація учасників АТО[10].

Безпосередньо Олександрою координувалась робота двох Трастових Фондів[11] НАТО-Україна[12]. Розроблена[13] та прийнята Концепція реабілітації учасників АТО до 2020 року, державна цільова програма. Трастовий Фонд по реабілітації учасників АТО фактично створювався за її активної участі.

В березні 2018 звільнилася з Міністерства соціальної політики. Опісля звільнення продовжувала відстоювати прозоре використання державних коштів на соціально спрямовану діяльність громадських організацій [14].

У 2019 працювала головною спеціалісткою відділу захисту майнових та немайнових прав дитини у Службі у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації [15].

Того ж року вона балотувалась на місцевих виборах у виборчому списку партії «Європейська солідарність».

2 січня 2021 Олександра Тарасова пішла з життя через ускладнення, викликані COVID-19. Її поховали 6 січня 2021 на алеї Слави Лісового кладовища [16].

Нагороди[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
В ефірі телеканалу Еспресо Олександра Тарасова - начальник управління Мінсоцполітики у справах ветеранів та учасників АТО на YouTube // Espreso. — 2016. — 01 січня.
"Я звик вбивати": пам'яті волонтерки Олександри Тарасової на YouTube // Force News. — 2021. — 04 січня.

За активну підтримку українського війська нагороджена медаллю «За заслуги перед Збройними Силами України» Генштабу, медаллю «За сприяння військовій розвідці» ІІ ступеню, нагрудним знаком «Знак пошани» Міністерства оборони України, «Медаллю “За жертовність і любов до України”», а також Почесною грамотою Міністра оборони України.

Родина[ред. | ред. код]

Батько – Тарасов Станіслав Олександрович – полковник, викладач та науковець, доцент військової академії ВІРТА (помер у 2002), мати – Тарасова Людмила Олександрівна – інженерка, пенсіонерка, проживає у Харкові.

Виховувала сина та маленьку доньку Єлизавету [17].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

5 січня 2021 пам'яті Олександри Тарасової була представлена прем'єра фільму режисерки Олени Солодовникової "Синдром війни. Я звик вбивати" [18].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Від COVID-19 померла відома волонтерка Олександра Тарасова. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 2 січня 2021.
  2. ↑ Хор Театр оперы. www2.opera.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 2 січня 2021.(рос.)
  3. ↑ «У 14-му побачила фронтові фото хлопців у брониках, які ми подарували. Раділа так, неначе в мене народилася дитина». АрміяInform, Міністерство оборони України (укр.). Процитовано 31 березня 2021.
  4. ↑ Оперная певица и волонтер Александра Тарасова умерла от коронавируса. tk.media. Архів оригіналу за 3 липня 2022. Процитовано 4 січня 2021.(рос.)
  5. ↑ ТАРАСОВА ОЛЕКСАНДРА СТАНІСЛАВІВНА. Інформаційна система пошуку даних «Clarity Project» (укр.). Процитовано 25 лютого 2015.
  6. ↑ Оперна співачка й волонтерка Олександра Тарасова померла від коронавірусу. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 2 січня 2021.
  7. ↑ Радіо, Громадське. В Мінсоцполітики вважають, що на моїй посаді має бути інша людина, – Олександра Тарасова – Podcaster (укр.). Процитовано 2 січня 2021.
  8. ↑ Для поранених та сімей загиблих в АТО куплено 641 квартиру, — О.Тарасова. segodnya.ua (укр.). Процитовано 11 січня 2016.
  9. ↑ Поранені на Майдані у Києві отримають статус постраждалих учасників Революції Гідності. Міністерство соціальної політики України (укр.). Процитовано 16 листопада 2017.
  10. ↑ Британська Рада провела черговий курс навчання колишніх військовослужбовців англійській мові. Міністерство соціальної політики України (укр.). Процитовано 17 серпня 2017.
  11. ↑ Запорукою ефективної організації надання психологічних послуг є вчасність наданої психологічної допомоги та якість наданих послуг, — Мінсоцполітики. Урядовий портал (укр.). Процитовано 23 травня 2016.
  12. ↑ Трастовий фонд НАТО передав медико-соціальному центру ветеранів війни реабілітаційне обладнання. Міністерство охорони здоров’я України (укр.). Процитовано 23 серпня 2016.
  13. ↑ Презентовано проєкт порядку організації психологічної реабілітації та психосоціального супроводу учасників АТО та деяких інших категорій населення. Міністерство соціальної політики України (укр.). Процитовано 28 вересня 2016.
  14. ↑ Рева лобіює фінансування вузького кола громадських організацій його знайомих, — екс-начуправління Мінсоцполітики Тарасова. ДОКУМЕНТ. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 31 жовтня 2018.
  15. ↑ Не стало нашої колеги — Олександри Тарасової. Офіційний вебпортал Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (укр.). Процитовано 4 січня 2021.
  16. ↑ Олександра Тарасова тиждень лежала в реанімації. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 14 січня 2021.
  17. ↑ Залишила сцену заради бійців на фронті: від ускладнень COVID-19 померла оперна співачка. segodnya.ua (укр.). Процитовано 22 січня 2021.
  18. ↑ Прем'єра фільму "Синдром війни. Я звик вбивати": пам'яті волонтерки Олександри Тарасової. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 5 січня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тарасова_Олександра_Станіславівна&oldid=42518657