Тетрабіблос
| Тетрабіблос | ||||
|---|---|---|---|---|
| дав.-гр. Apotelesmatika дав.-гр. Τετράβιβλος | ||||
 | ||||
| Жанр | есей | |||
| Тема | астрологія | |||
| Автор | Клавдій Птолемей | |||
| Мова | давньогрецька мова | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
Тетрабіблос (Τετράβιβλος «Чотири книги», також на грецькій відома як Апотелесматика (Ἀποτελεσματικά) «Ефекти», і на латинській мові як Quadripartitum «Чотири частини») — трактат з філософії і астрологічної практики, написаний у II столітті н. е. Александрійським вченим Клавдієм Птолемеєм (90-168 рр. н. е.).
Трактат Птолемея Альмагест був авторитетним рукописом з астрономії більше ніж тисячу років, а Тетрабіблос, що є його додатковим томом, був настільки ж впливовим в астрології, він вивчав вплив астрономічних циклів на земні явища. Альмагест втратив свій астрономічний авторитет з прийняттям геліоцентричної моделі Сонячної системи, але незважаючи на це, Тетрабіблос досі[коли?] залишається важливою теоретичною роботою для астрології.
Крім зробленого вкладу в техніки астрологічної практики, філософський захист Птолемеєм цього предмету як природного, корисного вчення допоміг забезпечити теологічну толерантність до астрології в Західній Європі в часи середньовіччя. Завдяки цьому астрологічні вчення Птолемея стали частиною університетської програми в часи Ренесансу, що вплинуло на медичні дослідження і літературні твори.
Історичну важливість Тетрабіблос можна відзначити в багатьох коментарях щодо цього тексту стародавнього періоду, часів середньовіччя і епохи відродження. Її переписували, коментували, перефразовували, скорочували, і перекладали багатьма мовами.
Огляд і вплив[ред. | ред. код]
Птолемей, Антологія Палатина, 9.577.[1]
Птолемея називають «найвідомішим грецьким астрологом»[2] і «найбільшим авторитетом у про-астрології».[3] Зібрана в Олександрії в другому столітті, ця робота викликала багато коментарів про себе ще з початку своєї публікації.[2] В IX столітті її переклали арабською, і її описують як «найважливіше джерело середньовічної ісламської астрології».[4]
Із перекладом Тетрабіблос латинською у XII столітті, Альберт Великий і Тома Аквінський інтегрували «астрологію Птолемея» в середньовічну християнську доктрину.[5] Це богословське визнання дало можливість читати астрологію Птолемея в університетах, що часто були пов'язані з медичними науками. Це, в свою чергу, привернуло увагу до літературних творів, наприклад до творів Данте, що допомогли сформувати моральні, релігійні і космологічні парадигми в Західній Європі в епоху середньовіччя.[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Цитовано за Luck (2006) p.420.
- ↑ а б Tester (1987) p.57.
- ↑ Rutkin, H. Darrel, «The Use and Abuse of Ptolemy's Tetrabiblos in Renaissance and Early Modern Europe», in Jones (2010) p.135-147.
- ↑ Saliba (1997) p.67.
- ↑ а б Tarnas (1991) pp.193–194.
|
