Техніка мовлення
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (жовтень 2014) |
 | Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (червень 2015) |
Те́хніка мо́влення - це сукупність прийомів фонаційного дихання, мовленнєвого голосу й дикції, доведених до ступеня автоматизованих навичок, що дає змогу особистості успішно взаємодіяти з іншими людьми. Мовленнєва культура особистості передбачає обов'язкове досягнення людиною належної техніки мовлення.
Під технікою мовлення розуміється вміння оратора володіти голосом, інтонувати виступ та управляти аудиторією.
Ознаки[ред. | ред. код]
- вільне володіння диханням
- уміле керування голосом
- наявність відпрацьованих навичок чіткої, ясної артикуляції
- засвоєння й дотримання орфоепічних норм
Головна мета техніки мовлення[ред. | ред. код]
Головна мета техніки мовлення - навчитися говорити так, щоб оратора не можна було не зрозуміти. Доведено, що на стосунки з іншими ніщо так не впливає, як враження від вашого голосу, і ніщо не потребує такої постійної уваги, як голос. Це дуже важливо для професійної діяльності.
Процюк може розмовляти своєю мовою, тобто він говорить під час вдиху повітря різні словосполучення.
