Техніко-економічне обґрунтування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Те́хніко-економі́чне обґрунтува́ння (англ. feasibility study) — передпроєктний документ, що уточнює та доповнює схему розвитку й розташування відповідної галузі промисловості у частині обґрунтування економічної доцільності і господарської потреби проєктування підприємства, пункту його розміщення, проєктної потужності, номенклатури продукції, забезпеченості сировиною, паливом, електроенергією, водою, а також визначення основних технологічних та будівельних рішень і найважливіших техніко-економічних показників виробництва та будівництва.

Загальна характеристика

[ред. | ред. код]

Розробка ТЕО здійснюється на основі перспективного плану розвитку галузі промисловості, у яку увійде об'єкт, що проєктується (копальня, збагачувальна фабрика тощо). У ТЕО повинні бути висвітлені наступні питання: — вплив проєктованого об'єкта на ріст продуктивності галузі; — обґрунтування продуктивності і місця будівництва об'єкта; — можливості виробничого і господарського кооперування з підприємствами даного промислового району; — вплив проєктованого об'єкта на інші галузі промисловості; — орієнтовні дані про величину капітальних вкладень і собівартість продукції; — порівняння очікуваних техніко-економічних показників з показниками вітчизняних і закордонних об'єктів-аналогів; — обсяг додаткових дослідницьких робіт перед розробкою проєкту об'єкта.

Для великих підприємств ТЕО розробляється спеціалізованою проєктною організацією, для підприємств невеликої потужності — головним управлінням міністерства, якому підпорядкована дана галузь. ТЕО розглядається і затверджується міністерством (замовником). За затвердженим ТЕО замовник складає завдання на проєктування об'єкта.

Термін «Техніко-економічне обґрунтування» має в принципі той же зміст, що і проєктний аналіз, однак, як правило, розуміється більш вузько як аналіз інвестиційних проєктів лише з погляду комерційних, технічних і фінансових аспектів.

Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) — це розрахунок економічної доцільності здійснення проєкту, заснований на порівняльній оцінці витрат і результатів ефективності використання, а також строку окупності вкладень. ТЕО — це виваженість кожного Вашого кроку в реалізації задуманого.

Методика підготовки і склад ТЕО

[ред. | ред. код]

Наразі не існує певних методик підготовки ТЕО. Нижче подано схему ТЕО, що використовується в практиці підготовки бізнес-планів на Заході (відповідно до основних вимог і стандартів таких організацій, як Всесвітній Банк, ЮНІДО, ЕБРР).
1. Мета проєкту
2. Пропозиції щодо конкретного проєкту і переслідуваної мети
3. Пропонована структура кредиту або субсидії
4. Про компанію та її діяльність

  • Історія компанії, місцезнаходження,
  • Продукція (послуги), споживачі, постачальники,
  • Діяльність, виробничий процес,
  • Організація, керівництво (персонал),
  • Особливі переваги діяльності компанії

5. Опис ринку

  • Визначення, оцінка ринку,
  • Робота компанії на ринку,
  • Аналіз конкуруючих фірм

6. Маркетинг і реалізація

  • Стратегія маркетингу
  • План реалізації

7. Заходи щодо поліпшення діяльності компанії

  • Виробництво, Фінанси, маркетинг і реалізація

8. Заходи для залучення інвестицій

  • Підстави для інвестування в країну (регіони), на ринку діяльності компанії,
  • Підстави для інвестування в Компанію

9. Інформація про фінансову діяльність за минулі роки

  • Історична довідка про фінансові дані

10. Фінансова інформація

  • Джерела фінансування і використання коштів
  • Перелік виробничого устаткування та активів
  • Звіт про доходи, про рух готівки
  • Аналіз критичного обсягу виробництва, передбачуваних витрат

11. Прогнозовані доходи

  • Щомісячне зведення — перший рік, річне зведення — другий і третій роки
  • Припущення і пояснення

Додатки

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
  • Проєктний аналіз: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Г. О. Бардиш; Нац. банк України, Львів. банк. ін-т. — Л., 2004. — 415 c.

Посилання

[ред. | ред. код]