Тирговиште
| Тирговиште Търговище | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
  | |||||
| Основні дані | |||||
| 43°16′ пн. ш. 26°35′ сх. д. / 43.267° пн. ш. 26.583° сх. д.Координати: 43°16′ пн. ш. 26°35′ сх. д. / 43.267° пн. ш. 26.583° сх. д. | |||||
| Країна |
 Болгарія | ||||
| Регіон | Тирговиштська область | ||||
| Столиця для | Тирговиштська область і Targovishte Municipalityd | ||||
| Площа | 130 км² | ||||
| Населення | 42 468 | ||||
| Висота НРМ | 170 ± 1 м | ||||
| Міста-побратими | Козані, Тирговіште[1][2], Котбус (1975), Смоленськ, Санта-Марія-да-Фейра, Ватерлоо, Сюрен, Комптон | ||||
| Телефонний код | 0601 | ||||
| Часовий пояс | UTC+2 і UTC+3 | ||||
| Код LAU (NUTS) | BG73626 | ||||
| GeoNames | 726174 | ||||
| OSM | ↑1933106 ·R (Targovishte Municipality) | ||||
| Поштові індекси | 7700 | ||||
| Міська влада | |||||
| Мер міста | Казимир Мірев | ||||
| Вебсайт | targovishte.bg | ||||
| Мапа | |||||
 | |||||
|
| |||||
|
| |||||
 Тирговиште у Вікісховищі | |||||
Тирго́виште або Торго́вище (болг. Търговище; МФА: [tɤrˈɡɔviʃtɛ]) — місто в Болгарії, центр Тирговиштської області.
Назва[ред. | ред. код]
Історична назва Ескі-Джумая турецькою мовою означає «старий базар».[3][4][5][6][7] Назва «Тирговиште» має слов'янське походження (від прасл. *trъgъ — «ринок», «базар», «торг», плюс слов'янський суфікс «виште»). У сусідніх країнах досі існують споріднені топоніми: наприклад, сербське Трговиште, румунське Тирговіште, а також українське Торговище.
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване на річці Врана, за 339 км на північний схід від Софії, за 41 км західніше міста Шумен, за 24 км північно-західніше міста Великий Преслав і за 99 км північно-східніше міста Велико-Тирново.
Історія[ред. | ред. код]
В V-III століттях до нашої ери існувало фракійське, а в II-IV століттях нашої ери римське поселення та фортеця ранньо-візантійського періоду V-VI століття. Болгарське поселення з'явилося в X столітті, за часів Першого Болгарського царства.
Вперше сучасне місто згадується 1573 року, під назвою Ескі-Джумая (болг. тур. «Старий ринок»). Спочатку місто було суцільно турецьким, лише пізніше починають з'являтися болгари. У 1658 Ескі-Джумая стає адміністративним центром. Розвитку міста чимало посприяв ярмарок, що проводився до кінця XIX століття. Матеріальний успіх призвів і до культурного прогресу поселення.
Відкрите ще у XVIII столітті церковне училище було перетворено на світську школу 1846 року, а 1863 року завершено нову будівлю училища, побудовану в європейському стилі. Тоді ж було збудовано Церкву Успіння Пресвятої Богородиці та громадський центр.
1923 року в Ескі-Джумая відбувся конгрес Добруджа, на якому було прийнято рішення про створення ВДРО (Внутрішня Добруджанська революційна організація).
1934 року місто Ескі-Джумая отримало сучасну назву - Тирговиште.
Розвиток промисловості міста почався після Другої світової війни. Відкрито заводи з виробництва автомобільних акумуляторів і машин для харчової промисловості, пізніше розвиваються меблева та текстильна промисловості.
У 2000 році біля Тирговиште були розкопані руїни давньоримського міста під назвою Місіоніс.
Населення[ред. | ред. код]
Кількість жителів міста (не муніципалітету) досягла свого піку в період 1980-1990 років, коли перевищила 45 000 з найвищим показником 1989 року, коли їх було 47 798.
Населення Тирговиште 42 970 осіб на 2007 рік.
У січні 2012 року Тирговіште налічував 37 341 осіб у межах міста, тоді як муніципалітет Тирговіште з юридично приєднаними прилеглими селами мав 56 868 жителів.[8]
Згідно перепису населення 2011 року, населення Тирговиште має наступний етнічний склад:
- Болгари - 27875 люд. (79,38%);
- Турки - 6222 люд. (17,75%);
- Цигани - 633 люд. (1,8%);
- Інші - 138 люд. (0,39%);
- Не визначили національність – 235 люд. (0,67%);
- Не вказали національність – 2558 люд. (4,2%).
Економіка[ред. | ред. код]
Місті функціонують підприємства:
- Виробництва та обробки скла — завод холдингу Шишеджам.
- Військове виробництво — військово-ремонтний завод «Терем – Хан Крум» (Terem-Han-Krum-Targoviste Ltd).
- Виробництво акумуляторних батарей — компанія «Енерсис».
- Виробництво кабелів і кабельних систем — «Hovag» EOOD.
- Виробництво меблів — підприємство «Мебель стиль».
- Виробництво продуктів харчування — підприємство «ЛВК Винпром».
- Виробництво молочної продукції — компанія «Мизия Милк» (Mizia Milk Ltd).
Релігія[ред. | ред. код]
Більшість населення Тирговиште це православні — 70,5 %, а 22,8 % — мусульмани-суніти, інші 6,7 %.
Транспорт[ред. | ред. код]
Через територію міста проходить залізнична лінія № 2, яка сполучає Софію та Варну. Залізничний вокзал Тирговиште розташований у північній частині міста. Вокзал забезпечує нормальний режим прийому та відправлення пасажирів і вантажів усі основні центри країни.
Автобусна станція Тирговиште обслуговує маршрути до основних адміністративних центрів Болгарії.
Неподалік від міста діє Аеропорт Тирговиште.
Спорт[ред. | ред. код]
Місто має свою футбольну команду ФК «Светкавиця-1922» Тирговиште, яка заснована з 1922 року та виступає на стадіоні «Димитар Бурков».
Відомі особистості[ред. | ред. код]
В поселенні народилися:
- Панайот Барнев (1859—1934) — болгарський військовий.
- Нікола Марінов (1879—1948) — болгарський живописець-аквареліст, впливовий педагог.
- Йордан Камджалов (1980) — болгарський диригент, володар трьох міжнародних премій.
- Ісмаїл Іса (1989) — болгарський футболіст.
- Антоанета Бонева (1986) — болгарський стрілець, срібна призерка Олімпійських ігор 2020 року.
Міста-побратими[ред. | ред. код]
Тирговиште має міста-побратими:
Болград, Україна
Котбус, Німеччина
Козані, Греція
Сюрен, Франція
Тирговіште, Румунія
Ватерлоо, США
Утрехт, Нідерланди
Санта-Марія-да-Фейра, Португалія (2002)[9]
Світлини[ред. | ред. код]
-
Церква Успіння Пресвятої Богородиці -
Центр Тирговиште -
Загальноосвітня школа -
Стара церква -
Стара школа (нині музей) -
Старий квартал -
Церква -
Св. Церква Іоанна Рильського
Панорама Тирговиште[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.pmtgv.ro/anexaHCL110-2014.pdf
- ↑ http://www.pmtgv.ro/infratiri.html
- ↑ (болг.)Николай Мичев, Петър Коледаров. „Речник на селищата и селищните имена в България 1878-1987“, София, 1989.
- ↑ NTV Haber - Haberler, En Son Güncel Haberler. www.ntv.com.tr. Процитовано 3 January 2024.
- ↑ Hürriyet Arama. HÜRRİYET - ARAMA. Процитовано 3 January 2024.
- ↑ Градовете (болг.). Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 11 листопада 2011.
- ↑ ZAMAN Gazetesi Yazarlar (тур.). Архів оригіналу за 7 квітня 2012. Процитовано 11 листопада 2011.
- ↑ Cities. Архів оригіналу за 13 November 2012.
- ↑ Geminações de Cidades e Vilas. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 3 травня 2018.
|
Це незавершена стаття з географії Болгарії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||
|
