Трагедія у В'язівниці
| Трагедія у В'язівниці | |
|---|---|
 Меморіальна дошка Пам’ятник жертвам злочину ОУН-УПА над польськими громадянами із згадкою В'язівниці | |
| Місце атаки | В'язівниця, Ярославський повіт Львівське воєводство |
| Координати | 50°04′ пн. ш. 22°42′ сх. д. / 50.067° пн. ш. 22.700° сх. д. |
| Дата |
17 квітня 1945 |
| Загиблі | бл. 100 |
| Поранені | 20 |
| Організатори | курінь УПА Івана Шпонтака, псевдонім «Залізняк» |
Трагедія у В'язівниці — напад на село В'язівниця, що в колишньому Ярославському повіті Львівського воєводства, поєднаний із убивством близько 100 поляків, вчинений 17 квітня 1945 р. куренем УПА Івана Шпонтака, псевдонім «Залізняк».
Причини різанини[ред. | ред. код]
На початку 1945 року райони Північного Підкарпаття стали ареною взаємних наступів українського та польського підпілля. За словами Томаша Берези, дії УПА досягли масштабів етнічної чистки[1]. За словами Ґжеґожа Мотики, безпосередньою причиною нападу УПА на В'язівницю було вбивство самообороною села 31 березня 1945 року 10 українців, переважно жінок і дітей, у відплату за вбивство поляка[2]. Перед цими подіями, у 1944 році, за словами Щепана Секерки, Генрика Команського та Кшиштофа Булзацького, українські націоналісти вбили двох поляків із В'язівниці.
Перебіг злочину[ред. | ред. код]
За спогадами, зібраними Товариством вшанування жертв злочинів українських націоналістів 17 квітня 1945 р. на світанку (коли самооборона залишила свої пости) відділи УПА (сотня «Балая» та «Szuma»[1]) за підтримки українських селян із СКВ атакували село з боку Сяну, де був хутір, та з боку лісу. Зловмисники почали підпалювати будівлі та вбивати мешканців, які траплялися. Водночас тривало пограбування майна, яке вантажили на вози, та сільськогосподарських тварин (коней, корів)[3].
Атака зустріла опір сільської самооборони, яку підняв на бій священник Юзеф Місь[4] та взвод Польської народної армії, що дислокувався на хуторі. Крім того, на допомогу захисникам прийшов підрозділ NSZ «Radwana» з Пиводи та самооборона із Шівського[2]. Контрнападникам удалося відібрати в УПА накрадене майно та напасти на їх табір, де було вбито 5 супротивників[2]. Бій тривав 5 годин. Загинуло близько 100 поляків[5], у тому числі 4 вояки Війська польського та кілька самооборонців; решта жертв були цивільними. За словами очевидців, було вбито 13-17 нападників. Згоріло 165 дворів, т. з. близько половини забудови села[3]; постраждала 21 особа[1].
Відділи Війська польського та Громадянської міліції з Ярослава прибули до В'язівниці після вигнання УПА.[4]
Ушанування пам'яті[ред. | ред. код]
На фасадній стіні костелу у В'язівниці відкрито пам'ятну дошку. У церемонії відкриття 6 жовтня 2013 року взяли участь кілька сотень людей. Урочисту святу месу очолив єпископ Станіслав Ямрожек[6].
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Tomasz Bereza, Zbrodnie UPA na ludności cywilnej w Polsce południowo-wschodniej (1944—1947), [w:] Marek Białokur, Mariusz Patelski, Podzielone narody. Szkice z historii stosunków polsko-ukraińskich w latach 40. XX wieku, Toruń-Opole 2010, ISBN 978-83-7611-828-4, s. 62-63.
- ↑ а б в Tak było na Roztoczu (пол.). Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 25 жовтня 2023.
- ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюsiekierkaне вказано текст - ↑ а б Mieczysław Samborski, Wiązownica (pow. Jarosław) 17 IV 1945 r. Największy jednorazowy mord Polaków na terenie dzisiejszej Polski dokonany przez nacjonalistów ukraińskich, Na rubieży, nr 115, s. 17–23.
- ↑ Ґжеґож Мотика, Od rzezi wołyńskiej do akcji «Wisła», Kraków 2011, ISBN 978-83-08-04576-3, s. 366.
- ↑ Na rubieży, nr 132, s. 4.