Трьохсвятительська церква (Лемеші)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Трьохсвятительська церква
Церква в селі Чернігівська область
Церква в селі Чернігівська область
Церква в селі Чернігівська область
50°59′44″ пн. ш. 31°08′21″ сх. д. / 50.9956944° пн. ш. 31.1393611° сх. д. / 50.9956944; 31.1393611Координати: 50°59′44″ пн. ш. 31°08′21″ сх. д. / 50.9956944° пн. ш. 31.1393611° сх. д. / 50.9956944; 31.1393611
Країна Україна Україна
Місто Чернігівська область
Конфесія православна
Тип церква
Тип будівлі церква
Автор проєкту достеменно невідомий
Засновник Олексій Розумовський
Перша згадка 1766
Дата заснування 1755
Початок будівництва 1755
Побудовано 1760
Прибудови Дзвіниця
Стан задовільний
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Трьохсвятительська церква — кам'яна церква, яка розташована у с. Лемеші, Козелецького району, Чернігівської області. Вона є найпершим і найвидатнішим представником храму тетраконхового типу в Україні.[1]

Назва[ред. | ред. код]

Назва храму відсилає нас до Свята Трьох Святителів.

Архітектура[ред. | ред. код]

Храм створений в стилі бароко, стіни складені із цегли. У плані церква являє собою тетраконх, який увінчаний куполом на напівциркульному барабані. Головна тема фасадів — конха зі спокійним ритмом пілястр тосканського ордера. Пілястри ділять стіни, які увінчані карнизами з тригліфами на фризах. Стіни основного масиву споруди з розкрепованими кутами, акцентованими пілястрами, увінчані фронтонами, розірваними в куту карниза і вписаними в атиковий пояс. Прямокутні отвори апсид оформлені простими широкими наличниками із замковими каменями.

На основному масиві будівлі розташовані вісім невеликих овальних вікон, по одному в розриві фронтонів. Багатством декоративної обробки відрізняється барабан, створений у тому ж архітектурно-художньому ключі, що і сама будівля. ЇЇ циліндрична будова прокреслена спареними пілястрами. Поставлені на загальний цокольний пояс, вони підтримують атиковий пояс верхівки з трикутними фронтонами. Підфризовий поясок барабана обрамляє півциркульні вікна.[2]

Архітектурні деталі фасадів свідчать про поступовий відхід від барокових і наближення до класичних форм, що відбувалися в Україні у ІІ-й половині XVIII ст.[3] У стилістичному відношенні вона знаменує перехід від бароко до класицизму.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Церква була збудована на замовлення і коштом графа Олексія Розумовського над могилою його батька Григорія Розума.[1] Автор храму, зведеного у 1755 році над могилою Григорія Розума, достеменно невідомий. Є три варіанти: або це Андрій Квасов, або Семен Карін, або Іван Григорович-Барський.[4] На початку церква задумувалася як ротонда, стовп і башта.[5]

Будівництво розпочалося у 1755 р., храм освячено у 1760 р. Цього ж року був встановлений чотириярусний іконостас у стилі рококо. У ньому були ікони, виконані художником А. Воскобойниковим.[1]

Хоч, за церковними документами, замовником храму був Олексій Розумовський, за будівництвом, швидше за все, наглядала його мати Наталія Дем'янівна.[6]

Церква була названа в ім'я трьох святителів — Григорія Богослова, Василія Великого та Івана Золотоустого — Григорій Богослов був патроном Григорія Розума.[6]

У 1865 р., за проектом архітектора А. Куцевича було прибудовано західний притвор із дзвіницею, при цьому розібрано західну конху. У 1913—1914 рр. на запрошення нащадка графа Каміля Розумовського та замовлення Російського археологічного товариства над реставрацією іконостасу та в інтер'єрі працювали видатні українські митці Михайло Бойчук, його дружина Софія Налепинська-Бойчук та Тимофій Бойчук. Реставрація не завершилася через початок Першої світової війни.[1]

Церковний іконостас і розписи Михайла Бойчука були знищили у радянські часи[4]

До 1980 року храм виконував функції складу міндобрив, а реставрувати його почали тільки тому, що він стояв недалечко від траси Київ-Чернігів, якою у 1980-му мали нести Олімпійський вогонь.[4]

Інтер'єр[ред. | ред. код]

У східній апсиді збереглися фрагменти олійного розпису XVIII-XIX ст.[3] Церква не має своїх старих ікон. У храмі знаходиться ікона Трьох Святителів, подарована нащадками Розумовських, які приїжджали на свою історичну батьківщину.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації. Архів оригіналу за 30 березня 2014. Процитовано 30 березня 2014.
  2. Артемов А. А Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Иллюстрированный справочник-каталог. В 4-х т. Т.2. Винницкая, Волынская, Ворошиловградская, Днепропетровская, Донецкая, Житомирская, Закарпатская, запорожская, Ивано-Франковская, Кировоградская, Крымская области. — Киев.: Будівельник, 1984.
  3. а б Духовні святині Чернігівщини. Архів оригіналу за 15 січня 2013. Процитовано 30 березня 2014.
  4. а б в Україна Інкогніта. Архів оригіналу за 17 травня 2019. Процитовано 30 березня 2014.
  5. Замки та храми України. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 30 березня 2014.
  6. а б Горностаев Ф. Ф. Дворцы и церкви Юга. М: Образование, — 1914. (рос.)

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Артемов А. А Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Иллюстрированный справочник-каталог. В 4-х т. Т.2. Винницкая, Волынская, Ворошиловградская, Днепропетровская, Донецкая, Житомирская, Закарпатская, запорожская, Ивано-Франковская, Кировоградская, Крымская области. — Киев.: Будівельник, 1984. — 336с. (рос.)
  • Васильчиков А. Л. Семейство Разумовских. — M,, 1869. — С. 8 (рос.)
  • Державний реєстр національного культурного надбання: пам'ятки містобудування і архітектури України (проект). — Пам'ятки України, 1999 р., № 2-3
  • Горностаев Ф. Ф. Дворцы и церкви Юга. — М., 1914. — С. 48 (рос.)
  • Горностаев Ф. Трехсвятительская церковь в Лемешах // Труды XIV археологического създа в Чернигове 1908. — М., 1911. — Т. 3. — С. 182 (рос.)
  • Грабарь И. История русского искусства: история архитектуры. Петербургская архитектура в 18 — 19 вв. — М., Т. 3. — С. 242—243 (рос.)
  • З історії української реставрації. — К.: Українознавство, 1996 р., с. 161—166
  • Ернст Ф. Київ. Провідник. — К., 1930. — С. 620
  • Логвин Г. Н. По Україні. — К., 1968. — С. 145
  • Нариси історії архітектури України: дожовтневий період. — К.: Держбудвидав, 1957 р., список пам'яток
  • Пам'ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. — К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 105
  • Постанова Ради міністрів УРСР «Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР» № 970 від 24.08.1963 р.
  • Холостенко М. Растреллі і його школа на Україні // АРУ, 1938. — № 7. — С. 29
  • Холостенко М. Іван Григорович-Барський зодчий Києва //АРУ, 1940. — № 11. — С. 16
  • ЦДІА України. — Ф.57. — Оп. 1. — Спр. 392. — Арк. 414—420