Тулинецькі Переліски

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ботанічний заказник
місцевого значення
«Тулинецькі Переліски»
49°48′21″ пн. ш. 31°10′00″ сх. д. / 49.80583° пн. ш. 31.16667° сх. д. / 49.80583; 31.16667Координати: 49°48′21″ пн. ш. 31°10′00″ сх. д. / 49.80583° пн. ш. 31.16667° сх. д. / 49.80583; 31.16667
Країна  Україна
Розташування Київська область,
Обухівський район,
біля південної околиці с. Тулинці
Найближче місто Миронівка
Канів
Площа 88 га
Засновано 1994 р.
Оператор Тулинська сільська рада
Тулинецькі Переліски. Карта розташування: Київська область
Тулинецькі Переліски
Тулинецькі Переліски (Київська область)

CMNS: Тулинецькі Переліски у Вікісховищі

Тулине́цькі Пере́ліски — ботанічний заказник місцевого значення в Україні. Розташований у межах Миронівської міської громади Обухівського району Київської області, біля південної околиці села Тулинці.

Площа 88 гектарів. Створений відповідно до рішення 6 сесії 23 скликання Київської обласної ради від 2 лютого 1994 року для збереження лучних степів. Землекористувачем території заказника є Тулинська сільська рада.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Заказник є цікавим у флористичному і фітоцеонетичному відношеннях. Розроблено наукове обґрунтування створення на базі ботанічного заказника місцевого значення «Тулинецькі Переліски» ботанічного заказника загальнодержавного значення[1]

Опис[ред. | ред. код]

Ботанічний заказник розташований у південній частині Київської області, для якої характерна степова рослинність. Тут переважають лучні степи, рослинний покрив яких має виражену полідомінантність з сезонною зміною домінантів, і асектаторів, нерозчленованістю травостою на яруси та деякі інші. У складі лук виявлено понад 300 видів рослин. Серед них є доволі рідкі для флори України ковила пірчаста, ковила волосиста та червонокнижні астрагал шерстистоквітковий, сон чорніючий, брандушка різнобарвна. Трапляються тут і рідкісні для флори Середнього Придніпров'я види — горицвіт весняний, гіацинтик білуватий, льон жовтий, осока низька, цибуля ведмежа, шолудивник Кауфмана та інші.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лучні степи Київського плато. Архів оригіналу за 25 травня 2015. Процитовано 25 травня 2015.