Тьєррі Прюньо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тьєррі Прюньо
Народження 5 травня 1956(1956-05-05) (68 років)
Пуатьє
Країна  Франція
Звання chief warrant officerd
Нагороди
Військова Медаль Médaille de la Gendarmerie nationale Кавалер ордена Почесного легіону

Тьєррі Прюньо (фр. Thierry Prungnaud; нар. 1956) — ветеран антитерористичного підрозділу Французької жандармерії GIGN. Особливо відзначився 26 грудня 1994 року в ході операції зі звільнення заручників, захоплених терористами в літаку A300 в Алжирі.

Аджюдан-шеф у відставці. Кавалер ордена Почесного легіону.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в 1956 році в місті Пуатьє, Франція. Після закінчення початкової школи, отримав сертифікат автомеханіка (фр. Certificat d'aptitude professionnelle, CAP).

У 1976 році був призваний на військову службу в 57-й піхотний полк на військовій базі Комп де Сож (недалеко від Бордо). Повернувшись з армії у званні сержанта, Тьєррі Прюньо продовжив свою трудову діяльність. У 1977 році він вирішив пройти конкурс, щоб вступити в жандармерію, що йому в підсумку успішно вдалося. Після стажування в школі жандармерії в Шарантоні був направлений в 1-й піхотний полк Республіканської гвардії в Келлерман. У цьому підрозділі він закінчив кілька спеціальних курсів (курси десантника, командира і снайпера).[1]

У 1981 році Тьєррі Прюньо був переведений в спеціальну Групу втручання французької жандармерії (GIGN). За час своєї служби брав участь у ряді операцій, в тому числі, в формуванні президентської гвардії у Руанді в 1992 році.

Після початку геноциду у Руанді влітку 1994 року Тьєррі Прюньо брав участь в операції «Бірюза» французьких збройних сил. Пізніше в співавторстві з французькою журналісткою Лорою де Вюльпен написав книгу «Silence Turquoise» про ці події.[2]

Особливо відзначився 26 грудня 1994 року в ході операції зі звільнення заручників, захоплених терористами в літаку A300 в Алжирі. Airbus A300B2-1C авіакомпанії Air France з 12 членами екіпажу і 220 пасажирами на борту повинен був почати виконувати рейс 8969 з Алжиру в Париж, коли був захоплений чотирма озброєними терористами з Озброєної ісламської групи, які потім вбили трьох пасажирів. Метою терористів було направити авіалайнер на Париж і підірвати його над Ейфелевою вежею, тим самим висловивши протест французькому уряду. 26 грудня на шляху в Париж літак здійснив посадку в Марселі для дозаправки, де його і штурмували бійці GIGN.[3]

Тьєррі Прюньо першим вбіг всередину салону літака, і двома пострілами убив одного терориста і поранив іншого, перш ніж сам впав від трьох черг з автоматів. Отримавши 7 кульових поранень і будучи контужений гранатою, яка вибухнула, він залишився живий. Через 17 хвилин штурму всі четверо терористів були мертві, при цьому жоден із заручників не загинув. Сам літак отримав критичні пошкодження і був списаний.[4]

Тьєррі три місяці провів у госпіталі, де, за його словами, переніс 19 загальних анестезій, зупинку серця. Лікарі двічі хотіли провести ампутацію, але все обійшлося.[5] Кілька куль від автомата Калашникова так і залишилися в його тілі, і за його словами, «тепер коли я проходжу через рамку металошукача, все починає дзвеніти».[6] Після одужання 4 роки служив інструктором зі стрільби в GIGN, вийшовши у відставку в 49 років.[7][8] Аджюдан-шеф у відставці.

У культурі[ред. | ред. код]

У 2010 році за мотивами викрадення літака A300 в Алжирі був знятий французький фільм «Штурм» (режисер Жульєн Леклерк), в якому роль Тьєррі Прюньо зіграв актор Венсан Ельбаз. За оцінкою Тьєррі Прюньо, який подивився фільм шість разів, він знятий дуже реалістично; на його думку, це документальний фільм про нього самого.[9]

Нагороди[ред. | ред. код]

Французькі державні нагороди:[10][11][12]

  • Кавалер ордена Почесного легіону
  • Військова Медаль
  • Хрест Військової доблесті з бронзовою зіркою
  • Хрест Бійця
  • Медаль Національної жандармерії з Гренадою
  • Медаль заморських територій
  • Срібна медаль Національної оборони
  • Золота почесна медаль «За мужність і самовідданість»
  • Срібна почесна медаль «За мужність і самовідданість» 1-го ступеня
  • Медаль Поранених
  • Тюремна медаль

Іноземні нагороди:

  • Національний орден Миру (фр. Ordre national de la Paix, Руанда)[13][14][15]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Michel Maria (Septembre 2011). Thierry Prungnaud, heroes de la prise d'otages de l'Airbus de Marignane (PDF) (фр.). Avenir et Gendarmerie. с. P. 6. Архів оригіналу (PDF) за 18 липня 2014. Процитовано 30 листопада 2014. {{cite web}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  2. ↑ Jeune Afrique (31.10.2012). Génocide rwandais : Thierry Prungnaud, un "héros" censuré (фр.). Jeune Afrique. Процитовано 30 листопада 2014.
  3. ↑ Missions : Marignane - 12/1994 (фр.). GIGN historique. 2 грудня 2010. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 31 січня 2014.
  4. ↑ ASN Aircraft accident Airbus A300B2-1C F-GBEC Marseille-Marignane Airport (MRS) (англ.). Aviation Safety Network. Процитовано 31 січня 2014.
  5. ↑ Nicolas Crousse (16.03.2011). « Tout ce qui ne vous tue pas ne vous rend pas forcément plus fort » (фр.). Le Soir. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
  6. ↑ Rencontre avec Thierry P. (фр.). gign.org. Процитовано 2 грудня 2014.
  7. ↑ Rencontre avec Thierry P. (фр.). gign.org. Процитовано 2 грудня 2014.
  8. ↑ Thierry Prungnaud - Les Grands Nomes (фр.). gign.org. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
  9. ↑ Nicolas Crousse (16.03.2011). « Tout ce qui ne vous tue pas ne vous rend pas forcément plus fort » (фр.). Le Soir. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
  10. ↑ Toulouse : "C'est de l'amateurisme de bout en bout" (фр.). La Nouvelle République France-Monde. 23.03.2012. Процитовано 30 листопада 2014.
  11. ↑ Thierry Prungnaud - Les Grands Nomes (фр.). gign.org. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
  12. ↑ Rencontre avec Thierry P. (фр.). gign.org. Процитовано 2 грудня 2014.
  13. ↑ Thierry Prungnaud - Les Grands Nomes (фр.). gign.org. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
  14. ↑ Toulouse : "C'est de l'amateurisme de bout en bout" (фр.). La Nouvelle République France-Monde. 23.03.2012. Процитовано 30 листопада 2014.
  15. ↑ Rencontre avec Thierry P. (фр.). gign.org. Процитовано 2 грудня 2014.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тьєррі_Прюньо&oldid=42645680