Тішіко Кінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тішіко Кінг
Народилася
Yorke Islandd[1]
Діяльність захисниця довкілля, активістка
Alma mater Griffith Universityd[2]
Заклад Вейпа і Moreton Islandd
Посада волонтер[d][3]

Тішіко Кінг (родом з острова Йорк на островах Торресової протоки в Австралії) — директорка кампанії в складі кліматичній мережі Seed Indigenous Youth Climate Network, учасниця Конференції ООН зі зміни клімату 2021 року (COP26) у Глазго, де також представляла організацію островів Торресової протоки «Наші острови — наш дім».[4][5]

Походження та навчання

[ред. | ред. код]

Кінг, корінна австралійка (з групи Каурарег або Кулькалаїг), проживала на острові Масіг (острів Йорк) і має тісні родинні зв'язки з островом Баду, розташованим у Торресовій протоці. Кулькалаїг є корінним народом, який живе на Центральному острові, який розташований серед островів Торресової протоки[6]. Представники цього народу також живуть на островах Масіг, Нагір і Туд[7].

У молодому віці Кінг покинула свій дім, щоб навчатися у школі-інтернаті та виросла в шахтарському містечку, відчуваючи на собі вплив на довкілля в результаті видобутку корисних копалин. Після одного року навчання на бакалавраті вона покинула університет і працювала в курортному містечку на острові Мортон, на північний схід від Брисбена, що зміцнило її інтерес до океану. На рішення Тішіко Кінг продовжити кар'єру морського біолога також вплинув циклон «Гаміш» у 2009 році, який пошкодив корабель MV Pacific Adventurer. Це призвело до розливу палива та розгерметизації контейнерів з аміачною селітрою в Коралове море, які також забрудило берег острова Мортон та прилеглі території. Кінг увійшла до бригади з очищення бруд на острові Мортон. Вона на власні очі побачила шкоду, завдану береговій лінії та морським мешканцям.[8][9] Кінг отримує ступінь бакалавра в університеті Гріффіт[10].

Кар'єра та активізм

[ред. | ред. код]

Через кілька років Кінг повернулася до університету, щоб вивчати океанологію в Університеті Гріффіта в Південно-Східному Квінсленді за підтримки CSIRO, австралійського агентства, відповідального за наукові дослідження. Потім вона працювала офіцером зв'язку з корінним населенням у компанії з видобутку бокситів у Вейпі, на півострові Кейп-Йорк у Квінсленді. Згодом стала директоркою кампанії в Seed Indigenous Youth Climate Network, а також працює координатором діяльності волонтерів на Фестивалі екологічного кіно в Австралії. Вона також є організатором громадської спільноти «Наші острови, наш дім».[8][9]

На зустрічі COP26 у Глазго в листопаді 2021 року Кінг представляла діяльність організацій «Кліматична мережа корінної молоді» та «Наші острови, наш дім». Через обмеження внаслідок COVID-19 вона була однією з небагатьох австралійців, які брали участь у заході. Вона вперше усвідомила вплив кліматичних змін, коли побачила вплив морської ерозії на кладовище своїх предків на острові Масіг, допомагаючи зібрати їхні кістки для перепоховання, а також помітила, що риба зникає з традиційних місць лову. Тішіко Кінг засудила бездіяльність федерального уряду Австралії за те, що він не попередив корінне населення про свої плани досягнення чистих нульових викидів до 2050 року, оприлюдненому незадовго перед засіданням COP26.[11][12][13]

Участь Тішіко Кінг у саміті стала можливою завдяки краудфандингу.[14] Після завершення саміту вона опублікувала статтю під назвою «Порожні слова, жодних дій: Cop26 підвів людей з перших націй» (англ. — Empty words, no action: Cop26 has failed First Nations people), яка була опублікована в онлайн-газеті The Guardian і відтворена на багатьох інших веб-сайтах.[15][16][17]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://www.theage.com.au/environment/climate-change/indigenous-people-feel-the-climate-crisis-our-land-is-a-part-of-us-20211107-p596nf.html
  2. https://www.groundswellgiving.org/journal/tishiko-king
  3. https://www.worldsciencefestival.com.au/speakers/tishiko-king
  4. ‘Indigenous people feel the climate crisis. Our land is a part of us’. The Age. Процитовано 15 листопада 2021.
  5. Our Islands Our Home. Our Islands Our Home. Процитовано 15 листопада 2021.
  6. Shnukal, Anna (1985). The Spread of Torres Strait Creole to the Central Islands of Torres Strait. Aboriginal History. 9 (1/2): 220—234. ISSN 0314-8769. JSTOR 24045837.
  7. Ray, Sidney Herbert; Haddon, Alfred Cort (1893). A Study of the Languages of Torres Straits, with Vocabularies and Grammatical Notes: (Part I.) (англ.). printed at the University Press, by Ponsonby and Weldrick, Printers to the Academy. с. 464.
  8. а б Tishiko King, Seed Mob. Groundswell. Процитовано 12 березня 2022.
  9. а б TISHIKO KING. World Science Festival. Процитовано 12 березня 2022.
  10. Rogers, Melinda (26 лютого 2016). Indigenous students' research projects making a difference. news.griffith.edu.au (en-EN) . Процитовано 17 липня 2022.
  11. When Tishiko went home, she found exposed burial sites and empty fishing grounds. Now she’s going to Glasgow. Sydney Morning Herald. Процитовано 15 листопада 2021.
  12. First Nations youth condemn Indigenous exclusion from net zero ‘plan’. NITV. Процитовано 15 листопада 2021.
  13. CORRESPONDENTS “System change, not climate change!”. Inside Story. Процитовано 15 листопада 2021.
  14. Help get Tish to Glasgow. Raisely.com. Процитовано 15 листопада 2021.
  15. Empty words, no action: Cop26 has failed First Nations people. The Guardian. Процитовано 15 листопада 2021.
  16. Empty words, no action: Cop26 failed First Nations people. Remo News. Процитовано 15 листопада 2021.
  17. Empty words, no action: Cop26 has failed First Nations people. Pehal News. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]