Т-розфарбування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Два T-розфарбування графа для T = {0, 1, 4}

T-розфарбування графа , задане множиною T невід'ємних цілих, що містить 0, — це функція , яка відображає кожну вершину графа G у додатне ціле (колір) так, що [1]. Простими словами, абсолютне значення різниці між двома кольорами суміжних вершин повинно не належати фіксованій множині T. Концепцію запропонував Вільям К. Гейл[2]. Якщо T = {0}, це зводиться до звичайного розфарбування вершин.

Додаткове розфарбування T-розфарбування c, яке позначається як , визначається для кожної вершини v графа G якде s — найбільший номер кольору, призначений вершині графа G функцією c[1].

T-хроматичне число[ред. | ред. код]

T-хроматичне число  — це число кольорів, які можуть бути використані для T-розфарбування графа G. T-хроматичне число дорівнює хроматичному числу[3].

Доведення[ред. | ред. код]

Будь-яке T-розфарбування графа G є також розфарбуванням вершин графа G, так що . Припустимо, що і .

Якщо дана функція k-розфарбування вершин с у кольори 1, 2,..,k.

Ми визначимо як:

.

Для будь-яких двох суміжних вершин u і w графа G

,

так що .

Таким чином, d є T-розфарбуванням графа G. Оскільки d використовує k кольорів, .

Отже,

T-розмах[ред. | ред. код]

Для T-розфарбування c графа G, c-розмах по всім V(G).

T-розмах графа G — це усіх розфарбовувань c графа G[4]

Деякі межі T-розмаху наведені нижче: Для будь-якого k-розфарбування графа G з клікою розміру і будь-якою скінченною множиною T невід'ємних цілих чисел, що містить 0, .

Для будь-якого графа G і будь-якої скінченної множини T невід'ємних цілих чисел, що містить 0, найбільшим елементом якого є r, , [3].

Для будь-якого графа G і будь-якої скінченної множини T невід'ємних цілих чисел, що містить 0, потужність якої дорівнює t, . [3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Chartrand, Zhang, 2009, с. 397–402.
  2. Hale, 1980, с. 1497–1514.
  3. а б в Cozzens, Roberts, 1982, с. 191–208.
  4. Chartrand, Zhang, 2009, с. 399.

Література[ред. | ред. код]

  • Gary Chartrand, Ping Zhang. 14. Colorings, Distance, and Domination // Chromatic Graph Theory. — CRC Press, 2009.
  • Hale W. K. Frequency assignment: Theory and applications // Proc. IEEE. — 1980. — Т. 68.
  • Cozzens M. B., Roberts F. S. T -colorings of graphs and the Channel Assignment Problem. — Congr. Numer., 1982. — Вип. 35.