Узагальнення в малюванні
Узага́льнення в малюва́нні (обсервування, спрощення, схематизація) — важливі і необхідні навички селекції і схематизації натурних спостережень до їх переносу в малюнок чи готовий твір (від графіки до декоративно-ужиткового мистецтва).
Узагальнення (і схематизація) в малюванні відомі з доісторичних часів. Виникнення образотворчого мистецтва пов'язане як з малим досвідом первісних майстрів, так і з першими спробами узагальнень візуальних вражень. Вже люди неандертальського типу обробляли власний реманент так ретельно, що пристосували його до різних завдань. Завдяки необхідності і цій школі, виробились необхідна гнучкість людської руки, точність зору і постійні спроби узагальнювати візуальні враження[1]. Вже первісне мистецтво зберігає характер непрактичності, самоцінності, але надає психологічне розвантаження людській уяві, постійно травмованої тиском небезпечної реальності, незнанням багатьох явищ і їх причин, трагедій і смертей. Це вдало помітив Фрідріх Шиллер, котрий записав :
Естетичне і творче прагнення непомітно будувало посеред страшного світу та посеред священного царства (непохитних) законів — третє, веселе царство гри і безпеки. Воно знімало з людей кайдани всіх стосунків і звільняло їх від усього, що зветься тиском як в фізичному, так і в психологічному розумінні [2].
Залежність первісних людей від тварин і тваринного світу відбилась як в створенні примітивних образів на стінах печер, так і на створенні первісних рельєфів і керамічного декору, відомих по археологічним розкопкам.
Узагальнені, схематизовані зображення тварин створювались певний період і передували зображенням людей. Цілий період давньогрецької цивілізації пов'язаний саме з узагальненими зображеннями тільки тварин, хижих і травоїдних, хижих птахів і плазунів тощо. Дещо пізніше це відбилось в своєрідному жанрі давньогрецької кераміки — виникають так звані рибні тарелі.
В малюнках на посуді і керамічних вазах ще давньогрецькі майстри архаїки були позбавлені більшості технічних можливостей передати багатоколірність навколишнього світу, позбавлені можливості передати об'єми, гру світла і тіні, світлові ефекти. Емпіричним шляхом була відкрита і удосконалена техніка чорнофігурного вазопису. Вона найбільше наближена до сучасної, графічної, чорно-білої техніки та до створення силуетів. Відмінності лише в матеріалах, бо греки використовували кераміку через відсутність паперу.
Чорно-біла техніка аскетична і досить обмежена, тому надзвичайно зростають вимоги до виразності самого малюнка та силуета. Художній образ мимоволі схематизується, загострюється і вивільняється від усього другорядного, неголовного[3]. Однак, аскетична техніка не стає в перешкоді при створенні різномнітних зображень і надає можливості передавати і спокійні, побутові сцени, і особливо сцени драматичні.
-
Гідрія із левицями. Музей мистецтва Кіклад, Афіни.
-
Панафінейська амфора: бігуни на Панафінеях.
-
Малюнки-узагальнення Керстинга до майбутнього розпису порцеляни
-
Малюнки-узагальнення Керстинга з квітковим мотивом, 1818 рік.
-
Віргіл Соліс (1514-1562). «Гекуба знайшла мертвого сина Полідора», дереворит до «Метамоіфоз» Овідія.
-
Якоб Бінк. Узагальнення в портреті імператора Карла V.
-
Ілія дереворитник. «Грім і град», дереворит до 1649 року.
-
Валентин Сєров, «Костянтин Бальмонт», 1905 р.
-
Франц фон Ленбах, «Дівчина»
-
Едгар Дега , «Дві балерини»
-
Худ. Чжу Да, «Лотос і два птаха рибалочки», династія Цин, Китай, Шанхайський музей
-
Невідомий 12 ст. «Голуб на гілці розквітлого персика»
-
Худ Рен Боньян(Ren Bonian 1840-1896)«Фазани і квіти», до 1890 р.
-
Худ. Ху Вей (1521–1593).« Хризантема і бамбук»
-
Хіросіге ІІ, «Гори Йошино в провінції Ямато навесні», 1859 рік
-
Кавасе Хасуі, « Засніжений порт», 1911 р.
-
Тосюсай Сяраку , «Актор театру кабукі Отані Онідзіі» ( 1794 р.)
-
Кацусіка Хокусай «Ніжний вітер, чудова погода», картина червоної гори Фудзі
-
Художник Дмитро Митрохін, силует роботи Нарбута, 1914 р.
-
Вільгельм Гросс (1883-1974). Силует з сюжетом.
-
«Родина Бауер відвідує могилу померлого», малюнок чорнилом. 1783 р.
-
Силует «Вечір в дискотеці»
Особливо значні узагальнення в плакаті та в афіші. Це художні твори, де ідея подана найбільш узагальнено, примітизовано, яскраво, з лапідарним малюнком і не довгим написом. У плакаті часто використовують гасла, заклики або римовані короткі вірші. Лаконічність, умовність кольорів, загостреність образів — характерні риси плакатів 20 століття[4].
Афіша може бути менш лаконічною, мати зображення чи фото, а її написи довші за плакатні, мають описовий, інформаційний характер.
-
Афіша на відкриття 1-го сезону театру в Одесі. 1887 рік.
-
Тулуз-Лотрек. Кафе Амбассадор. Афіша співака Арістіда Брюана, (афіша 1892 р.)
-
Афіша Сари Бернар для гастролі у Амстердамі, 1897 рік
-
Агітаційний плакат «Україна постане знову»
-
Напрямок, де ескалатор
-
Піктограма інваліда
-
Для сміття
-
Кнопка допомоги при небезпеці
-
Символ реутилізації ресурсів
- Узагальнення
- Малюнок
- Кераміка
- Порцеляна
- Чорнофігурний вазопис
- Червонофігурний вазопис
- Фреска
- Графіка
- Офорт
- Дереворит
- Ліногравюра
- Графіка Пабло Пікассо
- Всеобщая история искусств, т 1, Москва, «Искусство», 1956
- Шипанов А. С. «Юным любителям кисти и резца», Москва, «Просвещение», 1975