Усенко Микола Віталійович

Микола Віталійович Усенко
Народження	16 грудня 1927(1927-12-16) Севастополь
Смерть	24 березня 2015(2015-03-24) (87 років) Москва
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР→ Росія
Вид збройних сил	ВМФ СРСР
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1943—1990
Партія	КПРС
Звання	Віце-адмірал
Формування	Північний флот
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Ленінграда» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР) Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР) Медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда» Медаль Жукова Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Ювілейна медаль «300 років Російському флоту»

Мико́ла Віта́лійович Усе́нко (нар. 16 грудня 1927(19271216) — пом. 24 березня 2015) — радянський політпрацівник ВМФ СРСР, віце-адмірал (1978), кандидат історичних наук (1987). Герой Радянського Союзу (1966).

Біографія

Народився 16 грудня 1927 року в місті Севастополі в родині службовця. Українець.

Початок німецько-радянської війни зустрів у Ленінграді. Під час блокади міста дивом вижив, втративши матір, що померла з голоду. Протягом 1942—1943 років працював у тресті «Ленміськоформлення».

У травні 1943 року добровольцем вступає до лав Балтійського флоту. У складі надводного навчального корабля «Комсомолець» брав участь у бойових діях на Балтиці, почергово обіймав посади машиніста, боцмана, завідувача бібліотекою, секретаря комсомольської організації. Після закінчення війни продовжував службу на «Комсомольці», а згодом — боцман щогли на навчальному вітрильнику «Сєдов». Член КПРС з 1947 року.

У 1948 році вступив до Ленінградського військово-морського політичного училища імені О. О. Жданова, яке закінчив у 1951 році. Проходив військову службу на торпедних катерах Північного флоту.

У 1959 році з відзнакою закінчив Військово-політичну академію імені В. І. Леніна. Проходив військову службу на дизельних підводних човнах Балтійського флоту.

У січні 1961 року переведений на Північний флот і призначений заступником командира атомного підводного човна «К-133» з політичної частини. На цій посаді капітан II рангу М. В. Усенко з 1 лютого по 26 березня 1966 року на багатоцільовому АПЧ «К-133» (командир — капітан II рангу Л. М. Столяров), обігнувши мис Горн, спільно з АПЧ «К-116» (командир — капітан II рангу В. Т. Виноградов) здійснив груповий трансокеанський міжфлотський перехід з губи Західна Ліца (Північний флот) у бухту Крашенінникова (Тихоокеанський флот).

У 1971 році закінчив Військову академію Генерального штабу, отримав призначення на посаду начальника політвідділу 10-ї ескадри Тихоокеанського флоту. 3 жовтня 1972 року присвоєне військове звання «контр-адмірал».

З лютого 1973 року — заступник начальника — начальник відділу пропаганди і агітації Політичного управління ВМФ СРСР, з серпня 1976 року — перший заступник начальника Політуправління ВМФ СРСР. 31 жовтня 1978 року присвоєне військове звання «віце-адмірал».

З червня 1980 по березень 1985 року — член Військової ради, начальник Політичного управління Північного флоту. З березня 1985 року — начальник Політвідділу Інституту військової історії МО СРСР.

Обирався депутатом Верховної Ради РРФСР 10-11 скликань (1980—1988).

У червні 1990 року вийшов у запас. Працював провідним науковим співробітником Інституту військової історії МО РФ. Мешкав у Москві, де й помер 24 березня 2015 року.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 травня 1966 року за успішне виконання завдань командування та виявлені при цьому мужність і відвагу, капітанові II рангу Усенку Миколі Віталійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 11250).

Також нагороджений орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» і медалями.

Твори

• Усенко Н. В. «На подводной орбите». — М.: Библиотечка журнала «Советский воин», № 7(722), 1977.
• Усенко Н. В. «В походах океанских». — М.: ДОСААФ, 1979.
• Усенко Н. В. «Океанский максимум». — М.: Воениздат, 1980.
• Усенко Н. В. «Океанские вахты», 2-е вид. — М.: ДОСААФ, 1983.